21 грудня 2007 року Інтернет-ресурс „Компромат” передрукував з „ОРД” статтю Володимира Бойка „Ярослав Годунок, або шлях перевертня”, озаглавивши її „Депутат из обоймы Луценко оказался уголовником и провокатором СБУ” http://www.kompromat.kiev.ua/materials/show/135. Дякуючи колегам за увагу до матеріалів нашого видання, редакція „ОРД”, тим не менш, хоче внести невелике, але важливе уточнення з цього приводу. Годунок не є провокатором СБУ. Він є просто провокатором, який працює на тих, хто в даний момент більше заплатить.
Зокрема, у згаданій статті йшлося про події 15 жовтня 2004 року, коли „невідомі особи” підкинули в офіс „ПОРИ”, цитуємо офіційне повідомлення Генеральної прокуратури України: „бойову гранату Ф-1 та саморобний вибуховий пристрій, виготовлений з 2,4 кг тротилу, 2 електродетонатори, таймери, елементи живлення та 56 цвяхів”. А також „близько 3 тонн друкованої продукції, спрямованої проти чинної влади та кандидата в Президенти України В.Януковича, а також аналогічного змісту листівки громадської кампанії “ПОРА”.
Попри те, що останні два роки Годунок активно співробітничає зі Службою безпеки України, і нинішній його куратор є працівником Управління СБУ по Київській області, організатором зазначеної провокації виступила не СБУ, а ГУБОЗ МВС України та його столичний підрозділ. „Невідомими особами”, окрім Годунка, були ще троє ШНС – тобто штатних негласних співробітників – які під виглядом активістів „ПОРИ” виконували важливе оперативне завдання.
За даними джерел „ОРД”, саморобний вибуховий пристрій був виготовлений в ГУБОЗ МВС України, там же провокатори отримали й бойову гранату Ф-1. Що ж стосується 3 тонн літератури, то вона була віддрукована правоохоронцями в типографії однієї дуже відомої компанії. При цьому працівники міліції ще й примудрилися поламати друкарське устаткування.
До речі, це була весела історія – отримавши 15 тисяч доларів на поліграфічні забавки, міліціонери ті гроші попросту розікрали. Натомість випросили ризограф в типографії знаменитого на всю України підприємства. І цілу ніч друкували листівки, які потім були ними ж знайдені в офісі „ПОРИ”.
Завдяки цій провокації Годунок став героєм і „видатним учасником помаранчевої революції”. А під час його короткострокового затримання „за підозрою в тероризмі” сотні киян стояли попід стінами Головного Управління МВС в м.Києві та скандували „Кучму – на нари, Годунка – в Канари”.
Саме тому, маючи повну інформацію щодо обставин підкидання вибухівки та прокламацій в офіс „ПОРИ”, ані редакція „ОРД”, ані автор публікації ніколи не називали Годунка „провокатором СБУ”. Тож закликаємо колег до об’єктивності й просимо не нагороджувати Ярослава Миколайовича незаслуженим званням. Достатньо й того, що Годунок вже удостоєний пам’ятного знаку „Видатному учасникові помаранчевої революції”. Що ж стосується Управління СБУ по Київській області, то під проводом працівників цієї установи Годунок орудує тільки в одній сфері – вони разом провертають афери з купівлі-продажу земельних ділянок.
Цікаво інше. Ярослав Годунок зараз у всіх своїх автобіографіях пише, що він до кримінальної відповідальності ніколи не притягувався. І, взагалі, став правозахисником, перебуваючи на посаді керівника відділення полку швидкого реагування „Беркут”. Ця явна й очевидна брехня ніколи керівництвом МВС не спростовувалася. Навіть у 2006 році, коли Годунок під №34 прикрасив список Громадянського блоку „ПОРА-ПРП” на виборах до Верховної Ради України. Пам’ятається, Міністр внутрішніх справ Юрій Луценко тоді гнівно таврував виборчі списки інших партій, називаючи прізвища кандидатів, які, з його точки зору, не зовсім чисті перед законом. При цьому брудом поливалися не тільки люди з погашеною судимістю, які за законом мали повне право балотуватися до парламенту, але й ті кандидати, кримінальні справи щодо яких були закриті за відсутністю складу злочину або з інших реабілітуючих обставин. Перепало від р-р-революційного міністра навіть такому „кримінальному авторитету”, як Андрій Шкіль, якого нинішній заступник Голови СБУ Микола Герасименко в 2001-2002 роках тримав під вартою за організацію демонстрації проти Кучми.
От тільки прізвища Годунка в „чорних списках” Луценка чомусь не було.
І тому, щоби розібратися хто кому провокатор, автор публікації Володимир Бойко направив Міністрові внутрішніх справ інформаційний запит, текст якого подається нижче.
Міністрові внутрішніх справ України
ЛУЦЕНКУ Ю.В.
вул. Академіка Богомольця, 10, м. Київ,
01024
І Н Ф О Р М А Ц І Й Н И Й З А П И Т
Я є журналістом, зокрема співпрацюю з Інтернет-ресурсом „ОРД” http://www.ord-ua.com. На Інтернет-сторінці цього видання 20.12.2007 було розміщено мою статтю „Ярослав Годунок, або шлях перевертня” http://www.ord-ua.com/categ_1/article_52248.html . У цій публікації йшлося про біографію видатного учасника „помаранчевої революції”, нинішнього керівника фракції „Народної Самооборони” в Бориспільській міській Раді, керівника Київської обласної організації ВОО „Антикримінальний вибір” Годунка Ярослава Миколайовича, 1977 року народження, уродженця Рівненської області, зареєстрованого за адресою: м. Бориспіль, вул. Дзержинського, буд. 5, кв. 20 (фактично проживає за адресою: м. Київ, бул. Дарницький, буд. 12, кв. 18).
У статті стверджувалося, що Годунок Я.М., працюючи міліціонером-водієм, здійснював розбійні напади на точки продажу наркотичних засобів. Через те він був засуджений вироком Святошинського районного суду м.Києва (суддя Бабич Н.Д.) від 16 травня 2002 року по кримінальній справі №06-15390 до 5 років позбавлення волі та позбавлення права обіймати посади, пов’язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій, строком на 3 роки за ст.ст. 142 ч.3 („розбій”), 166 ч.2 (перевищення влади або владних повноважень), 130 (порушення недоторканості житла громадян) КК України.
Тим не менш, нині керівник Київської обласної організації ВОО „Антикримінальний вибір” Годунок Я.М. категорично заперечує наявність зазначеного судового вироку й у всіх своїх автобіографіях стверджує, що до кримінальної відповідальності він ніколи не притягувався. Зокрема відомості про відсутність судимості були вказані Годунком Я.М. у автобіографіях, поданих у 2006 році, коли Годунок Я.М. балотувався в народні депутати України від „Громадянського блоку „ПОРА-ПРП” та депутати Бориспільської міської Ради Київської області.
У зв’язку з наведеним, прошу повідомити мені наступне:
1. Чи працює зараз Годунок Я.М. в органах міліції?
2. Якщо Годунок Я.М. був звільнений з лав міліції, то з якої посади й з яким спеціальним званням?
3. Чи притягувався раніше Годунок Я.М. до кримінальної відповідальності, якщо так, то чи набув законної сили вирок щодо нього?
4. Якщо Годунок Я.М. до кримінальної відповідальності притягувався, то в зв’язку з чим Міністерство внутрішніх справ України приховало цей факт від громадськості в 2006 році під час виборів до Верховної Ради України?
Відповідь прошу направити мені поштою на домашню адресу відповідно до Закону України „Про інформацію”.
Відповідь на цей інформаційний запит буде мною розміщений у засобах масової інформації.
Володимир БОЙКО
23.12.2007
Цікаво, яку відповідь дасть Юрій Луценко? Невже напише, що інформацію щодо судимостей громадян МВС не має право повідомляти стороннім особам? Ото сміху буде.
Втім, схоже, Юрія Віталійовича менш за все цікавлять викривальні публікації щодо його бойових побратимів. Принаймні, на момент виходу цього матеріалу Годунок продовжує керувати Київською обласною організацією ВОО „Антикримінальний вибір” (список керівництва – на Інтернет-сторінці ВОО АКВ http://www.anti-crime.org/aboutus.php), головою якої є народний депутат України від блоку „Наша України – Народна Самооборона” Олег Новіков, а почесним членом – Міністр внутрішніх справ Юрій Луценко.
„ОРД”
Читайте також:
„Ярослав Годунок, або шлях перевертня” http://www.ord-ua.com/categ_1/article_52248.html
