Удивительной была и есть последсудебная жизнь некоторых членов банды. Например, ее руководителя – Дмитрия Шагина. Гражданин России, зять известного композитора Злотника, сын депутата Санкт-Петербургской думы. Когда Шагину дали пожизненное заключение, то, как шутят в Департаменте по исполнению наказаний, «тендер» на его содержание выиграла одна из колоний Днепропетровской области. И осталась весьма довольной. Шагин за свои деньги построил практически новую тюрьму и живет в ней весьма неплохо. Говорят, что во время следствия, суда и даже сейчас ему приходили настойчивые предложения от двух известных украинских политиков – Евгения Марчука и Николая Катеринчука. Предложение было простым – верни нам наши деньги и ты не будешь сидеть. Дело в том, что «Топ-сервис» манипулировал не только своими средствами, но и средствами некоторых небедных лиц. Марчуку и Катеринчуку не повезло – их деньги не дали ожидаемой прибыли потому что Шагин их просто-напросто присвоил. Однако, неужели Шагину не хочется на свободу, пусть даже ценой своих денег. Видимо, не хочется. Потому что есть у Дмитрия Шагина по кличке «Толстый» некая уверенность в том, что как только он отдаст деньги – то его сразу же и «замочат». И не из чувства мести, а на всякий случай – чтобы не болтал лишнего. дальше

Росіяни витурили свого Гангана за кордон і перехрестилися. А ініціатива впіймати пацана Вашими руками виходила виключно від самарського губернатора Артюхова та кількох офіцерів Управління ФСБ по Самарській області й начальника самарського обласного УБОЗ товариша Дмитрієва – бо служивим для статистики треба показники своєї діяльності покращити. Ну і плюс, звісно, всюдисущій пан Балога, який надумав шляхом видачі Гангана прогнутися перед російським керівництвом з огляду на запланований візит Ющенка до Москви. При цьому ані Балога, ані Луценко не подумали, що Москві той Ганган потрібний, як зайцю стоп-сигнал. Бо у випадку повернення нацболівця на батьківщину його доведеться на три роки відправляти на «зону», давши, тим самим, підстави іноземним правозахисникам кричати про політичні репресії в Росії ще й з цього приводу. Ба більш того, якби в Україну вирішив перебратися не тільки Ганган, але ще і його лідер Лимонов, Москва б Ющенкові телеграму з подякою направила. Але Балозі, ФСБ, чи полковнику Дмитрієву щось закинути важко – вони лише покористалися Луценком на своє задоволення, нічим не ризикуючи й нічого не втративши. Втім, до Юрія Віталійовича також ніяких претензій бути не може. Бо гандони на те й існують, щоби ними користувалися… дальше

Торкнемося, в першу чергу, Державтоінспекції – тієї структури в МВС України, до якої постійно прикута увага, як владного Олімпу, ЗМІ, так і простих людей. Про Сергія Коломійця, який кілька днів тому вдруге зайшов в одну й ту ж саму річку, писали й говорили дуже багато. І йшлося про нього практично в тих аспектах діяльності, на які мали б реагувати правоохоронні органи, в першу чергу – прокуратура. Наведемо деякі інші факти, на які, можливо, реакція буде, якщо не прокуратури, то хоча б – Секретаріату Президента, який у листопаді розпочав боротьбу за чесність, прозорість, некорупційність ДАІ. То кому ж доручив Юрій Луценко очолити цю боротьбу? Наведемо деякі приклади з роботи в Державтоінспекції Сергія Коломійця у 2005-2006 роках, зокрема, у частині фінансово-господарської діяльності Департаменту ДАІ МВС України. Факти, про які йтиметься далі, були викриті працівниками контрольно-ревізійної служби, що перевіряла Департамент ДАІ після того, як Сергій Коломієць звільнився із займаної посади. дальше