Роман-притча, роман-парабола, роман-гротеск, наповнений м’яким гумором та іронією, сміхом і реготом, вийшов з-під пера людини, яка майже весь свій трудовий шлях пройшла коридорами того ж будинку, що й Бузина-старший. Тож автор знав, про що пише – про свою молодість, про колишніх колег і про всю ту веселу фантасмагорію, яка була невід’ємним атрибутом службового життя похмурого будинку на вулиці Володимирській, 33 у Києві. Уява жодного фантаста, напевно, не спроможна вигадати все те, що насправді вирувало в кабінетах цієї споруди за часи «керівної і спрямовуючої сили радянського суспільства». Тому роман є цілком документальним, а описані в ньому події – реальні, автор лише змінив прізвища деяких персонажів (не виключивши можливого випадкового збігу) з огляду не те, що не з усіх архівних матеріалів, до яких він мав доступ в процесі роботи над книжкою, знято гриф таємності. дальше

Контрактная армия в российских условиях оказалась еще хуже, чем армия, где служат по призыву дальше