При цьому, як видно з показань Протасова М.К., Поповича О.В. і Костенка В.М., після незаконного затримання Гонгадзе Г.Р. вони не приховували від останнього своєї зовнішності та не побоювались, що у подальшому можуть бути особисто ним впізнаними та звинуваченими у порушенні його прав і свобод. Примусово доставивши Гонгадзе Г.Р. у ліс, підсудні, незважаючи на намагання останнього з'ясувати причини з яких його хочуть вбити та чинити опір, безпосередньо приймали участь у позбавленні його життя, діяли узгоджено, активно і цілеспрямовано, виконуючи кожен свою конкретну роль для досягнення результату у виді смерті Гонгадзе Г.Р. Очевидна протиправність, узгоджений характер вчинених у співучасті дій та їх спрямованість на позбавлення життя доводять, що вбивство Гонгадзе Г.Р. Протасовим М.К., Поповичем О.В. і Костенком В.М. було скоєно умисно та за попереднім зговором групою осіб. дальше

19.12.2000 року, представлені на дослідження слідчими органами браслет, перстень, два фрагменти ланцюжка і кулон вірогідно піддавались дії помірно-високих температур, які достатні для деструкції органічної речовини і не перевищують температуру плавлення металу виробів (961° С). Також на досліджуваних предметах знайдені нашарування речовини чорного кольору, яка була утворена внаслідок термоокисної деструкції органічної речовини, у склад якої входить сечовина (т. 17 а.с. 87-91). Згідно експертному висновку № 3584 від 23.09.2002 року температура впливу на вказані досліджувані предмети (речові докази по справі) не перевищувала 200°С. Точний час впливу температури встановити металографічними методами не виявляється можливим, але враховуючи наявність на металі ланки ланцюжку речовини чорного кольору, можна припустити, що час дії температури становив від години і більше. дальше

- Перед смертью Гончаров успел написать несколько писем, в которых утверждал, что обладает некими документами, проливающими свет на тайну похищения и гибели журналиста Гонгадзе. - Он признался, что тайник зарыт у него на даче. Я сидел на допросе у Хамулы и заместителя генерального прокурора Шокина. Вижу: "альфовцы" ведут Андрея в маске. Говорят, едут в Русановские сады что-то копать. И нашли ведь черный ящик. Только пустой. - Выходит, там кто-то до них побывал... Фактически похищение и убийство Гонгадзе было последним из аналогичных преступлений, совершенных милицейскими оборотнями. 31 августа 2000 года похитили Гельфанда, а 16 сентября исчез журналист Гонгадзе. После этого похищения прекратились. дальше

С середины января нас начали донимать телефонные звонки "по объявлению": "Вы сдаете квартиру?", "Вы продаете квартиру?", "Здесь оказывают сексуальные услуги на дому?.." Даже после смерти Володи еще несколько дней звонили... Я знаю, что в последнее время он получал "эсэмэски", в которых фиксировалось, где он находится в тот или иной момент. - То есть за ним следили? - Да. Например, приходило сообщение: "Ну, как тебе это блюдо? Привет от "Феллини". А он находился в этом ресторане... После презентации в Союзе композиторов поступила эсэмэска: "Почему ты не празднуешь вместе с женой?" Володи не было на фуршете, после концерта он дожидался меня в другом месте... Уже потом я узнала, что накануне гибели он получил сообщение: "Я бы на твоем месте уехал на несколько месяцев". А в день смерти пришла эсэмэска: "Касатка, перед тем как съесть морского котика, играется с ним до тех пор, пока не надоест. Ты ведь понимаешь!" Под ней стояла подпись - "Азазель". дальше

Как сообщило во вторник издание "Коммерсантъ-Украина", ссылаясь на собственный источник в управлении здравоохранения Донецкой ОГА, в Донецкой области использовалась противокоревая вакцина индийской фармацевтической компании Indian Immunological Ltd, пишет "Газета...". И это несмотря на то, что в прошлом месяце в самой Индии был введен временный запрет на использование препарата этой фирмы из-за смерти четырех детей в штате Тамил-ланд. Вообще претензий у медиков к новой программе Минздрава, которая проводится при финансовой поддержке Всемирной организации здравоохранения и ЮНИСЕФ, и раньше было предостаточно. Сейчас же, после краматорской трагедии, донецкие медики сетуют: "Инициатива данной вакцинации исходит от руководства ВОЗ, углядевшего в Украине, рвущейся в Европу, эпидемиологическую угрозу, а виновными, как всегда, окажемся мы, обычные врачи". - Против программы выступали многие мои коллеги и специалисты, - заявила "Газете..." заведующая детской поликлиники ДОЛКО Лидия Пониотова, - это вполне естественно. Ведь была куплена новая вакцина индийского производства, к которой возникло много вопросов. Раньше мы использовали в работе бельгийские, голландские препараты - от фирм с мировым именем. Но вызвана ли смерть в Краматорске непосредственно введением индийской вакцины, должна выяснять специальная комиссия. дальше

У подальшому, після оприлюднення на телебаченні фотокартки зниклого журналіста Гонгадзе Г.Р., свідок упізнав у ньому чоловіка, за яким 15.09.2000 року здійснював спостереження. При цьому свідок наполягав на тому, що фігурантом заходів був саме Гонгадзе Г.Р. та уважав, що спостереження проводилось з метою отримання інформації, необхідної для його захоплення. Крім того, у судовому засіданні свідок показав, що працівники ГУКП при виконанні службових обов'язків практикували методи, не передбачені законодавством та відповідними наказами, зокрема особі, за якою здійснювалось спостереження, підставляли під виглядом таксі службовий автомобіль. дальше

З досліджених у судовому засіданні, в порядку ст. 306 КПК України, показань свідка Фефелової Л.М. слідує, що вона у 2000 році працювала консьєржкою у першому під'їзді будинку № 7 по бульвару Л.Українки в м. Києві. 10 липня 2000 року, біля 15 години, до вказаного під'їзду заходила жінка, яка відрекомендувавшись свідку прізвищем Осьмак А.В., повідомила, що вона співробітник Київської міської державної адміністрації та проводить перевірку з питань здачі квартир в оренду, надавши телефон КМДА. При цьому вказана жінка цікавилась мешканцями квартири № 39, де проживала Притула О.Ю. Крім того Фефелова Л.М. у своїх показаннях зазначала, що наочно знала Гонгадзе Г.Р., оскільки він неодноразово відвідував Притулу О.Ю. 16 вересня 2000 року, приблизно о 22-й годині, Гонгадзе Г.Р. також прийшов разом із Притулою О.Ю. Потім свідок на деякий час відлучалась з робочого місця, а тому не бачила, як Гонгадзе Г.Р. виходив з під'їзду. У подальшому, приблизно о 23 годині свідок дізналась від Притули О.Ю., що Гонгадзе Г.Р., незважаючи на очікування його дітьми, не повернувся додому. За таких обставин вона із Притулою О.Ю. оглянули прилеглу до будинку територію та, не виявивши нічого підозрілого, повернулись назад (т. 9 а.с. 52, 65-66, т.10 а.с.14-16, 17-18, 73-75, 76-77, 78-83). З показань допитаної у судовому засіданні свідка Стекленьової Т.А. убачається, що у 2000 році вона працювала у Київській міській державній адміністрації. У вказаний період їй на роботу, у числі інших осіб, телефонувала також жінка, яка посилаючись на відвідування житлового будинку співробітницею міської адміністрації, перевіряла надані останньою відомості. При цьому свідок підтвердила суду, що в апараті КМДА людина з прізвищем Осьмак не працювала та посвідчення особі на таке прізвище адміністрацією не видавалось. дальше

Також, згідно показань Велієва В.В., увечері 03.11.2000 року він, перебуваючи у відділі, бачив у Давидчука В.І. перстень та срібний браслет у вигляді ланцюжка з перекрученими пласкими ланками. За повідомленням Давидчука В.І., зазначені прикраси знайшов на руці трупа та приніс йому Воротинцев І.М. У зв’язку з цим 04.11.2000 року був проведений додатковий огляд місця пригоди, в ході якого при просіюванні землі з місця виявлення трупа, працівники міліції, у тому числі Кучер О.М., у присутності свідка та експерта Усманова О.Х., знайшли ланцюжок із кулоном у вигляді півмісяця. Вказана слідча дія була розпочата за вказівкою прокурора Обозового С.П. При цьому відповідний протокол не складався з вини слідчого Бєлінського С.І., який нетверезим несвоєчасно прибув на місце пригоди. дальше

Згідно показань Воротинцева І.М., прибувши вранці на місце подій, він побачив, що на невеличкій галявині, в ямці з під старого окопу, з-під листя стирчить кисть руки і проглядається фрагмент грудної клітини людини. Зверху прикопаного тіла знаходилась стара дерев'яна колода. Після викопування та огляду трупа з'ясувалось, що він без одягу, у стані гнилісних змін, обезголовлений і належить особі чоловічої статі. На думку свідка, отримані в ході слідчої дії дані свідчили про те, ще смерть особі було заподіяно не в місці виявлення трупа. Описавши стан трупа слідчому, який відобразив ці відомості у протоколі, свідок поїхав до моргу виконувати іншу роботу, співпрацюючи з медсестрою Чумаченко В.І. дальше

Винність Протасова М.К., Поповича О.В., Костенка В.М. у вчиненні злочинів при обставинах, викладених у вироку, крім показань підсудних, в яких вони не заперечували фактичний перебіг подій та частково визнали обвинувачення, підтверджується іншими, розглянутими в судовому засіданні показаннями, в їх сукупності. Так, потерпіла Гонгадзе М.В. показала суду, що вона у 1991 році, у м. Львів, познайомилась з Георгієм Руслановичем Гонгадзе, з яким з 1995 року перебувала у шлюбі та має двох доньок, 1997 року народження. Переїхавши до м. Києва, потерпіла із чоловіком і дітьми, приблизно з 1999 року, проживали за адресою: вулиця Червоноармійська (В. Васильківська), 67/7, кв. № 69. Георгій Гонгадзе отримавши вищу філологічну освіту, будучи ініціативним, активно займався журналістською діяльністю, писав критичні статті, створював телевізійні та радіо програми, сюжети яких стосувались питань корупції у владі. Приймаючи у 1999 році участь у телевізійній програмі «Епіцентр» на каналі «1+1», Георгій задавав запитання Леоніду Кучмі, як кандидату на той час на посаду Президента України на другий термін, з приводу корупції у владі і зокрема, в органах внутрішніх справ та вказував про необхідність звільнення з посади міністра внутрішніх справ. У квітні 2000 року, Гонгадзе Г.Р. започаткував в Україні Інтернет видання - «Українська правда», де оплюднював факти фальсифікації результатів референдуму та корупції у вищих ешелонах влади. Приблизно з травня 2000 року Георгій став помічати, що до нього та його співробітників посилилась увага з боку представників органів влади. Офіс «Української правди» почали відвідувати представники пожежної інспекції; на вулиці працівники міліції декілька раз зупиняли співробітників видання для перевірки документів; також невідомі особи перебували на вулиці біля приміщення офісу. дальше

Попович О.В., допитаний як підсудний, свою вину визнав частково. Зокрема визнав, що він, прийнявши, як співробітник ГУКП МВС України, 16.09.2000 року разом із Протасовим М.К., Костенком В.М. та особою, справа відносно якої виділена в окреме провадження у зв'язку з її розшуком, участь у затриманні Гонгадзе Г.Р., вивезенні в ліс та позбавленні останнього в ніч на 17.09.2000 року життя, таким чином фактично перевищив свої посадові повноваження, завдавши істотну шкоду державним інтересам та охоронюваним законом правам та інтересам Гонгадзе Г.Р., що супроводжувалось насильством, болісними і такими, що ображають особисту гідність потерпілого діями та спричинило тяжкі наслідки, а також скоїв умисне вбивство групою осіб. При цьому Попович О.В. заперечував: вчинення інкримінованих злочинів з мотивів особистої зацікавленості; протиправність своїх дій 15 та 16.09.2000 року до моменту нанесення Гонгадзе Г.Р. ударів гумовим кийком; наявність в нього умислу на незаконне затримання та позбавлення життя Гонгадзе Г.Р., а також попередній зговір з іншими підсудними та особою, справа відносно якої виділена в окреме провадження, на скоєння вбивства. На свій захист висунув версію про те, що приймаючи участь у заходах 15-16.09.2000 року та погодившись на затримання Гонгадзе Г.Р. він не усвідомлював незаконність своїх дій. За твердженням підсудного, він оперативною роботою не займався, був лише водієм, керуючи закріпленим за ним службовим транспортним засобом, виконував вказівки свого керівника та, з огляду на кількість залучених до оперативних заходів співробітників особового складу спеціального підрозділу, уважав, що затриманню підлягає злочинець, якого доставлять до органу внутрішніх справ. У подальшому, в ході вчинення злочинів, продовжував виконувати всі незаконні вказівки свого керівника через службову залежність від нього та острах. При цьому про наміри вбити Гонгадзе Г.Р. не знав, попередньої домовленості позбавити людину життя не було, можливість настання смерті Гонгадзе Г.Р. він не усвідомлював, не передбачав і таких наслідків не бажав. дальше

Упевнившись, що Гонгадзе Г.Р. не виявляє ознак життя, Протасов М.К. і Костенко В.М. з особою, справа відносно якої виділена в окреме провадження, скинули його тіло у викопану заздалегідь Поповичем О.В. прямокутну яму. З метою приховати скоєні тяжкі злочини, Попович О.В., за вказівкою особи, справа відносно якої виділена в окреме провадження, дістав з багажного відділення автомобіля каністру з пальним, облив ним труп Гонгадзе Г.Р., який потім вони підпалили. У подальшому підсудні з особою, справа відносно якої виділена в окреме провадження, закидали яму з тілом Гонгадзе Г.Р. землею, замаскували місце поховання травою, викинули у лісі кавуни, які були у Гонгадзе Г.Р. при затриманні, перевірили чи не залишили вони у даній місцевості власних речей та на службовому автомобілі «Хюндай-Соната» з місця злочину зникли. дальше

Протасов М.К., Костенко В.М. та Попович О.В., будучи працівниками міліції та відповідно посадовими (службовими) особами, які здійснюють функції представників влади, 15-17 вересня 2000 року вчинили умисні дії, що явно виходять за межі наданих їм законом прав і повноважень, завдавши при цьому істотну шкоду державним інтересам та охоронюваним законом правам та інтересам Гонгадзе Г.Р., що супроводжувалось насильством, болісними і такими, що ображають особисту гідність Гонгадзе Г.Р, діями та спричинило тяжкі наслідки, а також скоїли за попереднім зговором групою осіб умисне вбивство Гонгадзе Г.Р. Зазначені злочини підсудні вчинили за таких обставин. дальше