Київська влада, реагує – і на решті, звільняє з посади головного лікаря Центральної міської клінічної лікарні Валентина БІДНОГО (за грубі фінансові порушення та бездіяльність). Але перед звільненням Валентином БІДНИМ було покладено обов’язки головного лікаря на свою мачуху Аллу ПЕШКО (батько ж його призначив, треба значить естафету передавати). Тоді колектив центральної лікарні звертається до начальника Головного управління охорони здоров’я з проханням призначити їм іншого керівника. Головне управління призначило виконувати обов’язки головного лікаря іншу людину. Однак, Алла ПЕШКО подала до суду. Потім ще раз подала, і ще раз – так почалася судова тяганина. Світло ж на можливі тіньові оборутки керівництва лікарні міг би пролити Іван Кокодзей (завгосп Центральної лікарні), однак він зник перед початком перевірки. Іван Кокодзей - 20 років (!) обіймав посаду заступника головного лікаря з технічної частини Центральної міської клінічної лікарні, був чудовим плавцем і спортсменом. Як повідомила міліція Оболонського району столиці, труп Івана Кокодзея знайшли у затоці річки Дніпро з рубленою раною грудної клітини та відрізаною рукою. За висновком експерта - смерть настала у результаті потоплення у воді. дальше

На цьому наголосив Голова Верховного Суду України Василь Онопенко 10 червня 2008 р. під час “круглого столу”, присвяченого  обговоренню результатів наукового дослідження Академії правових наук України щодо удосконалення законодавчого регулювання порядку добору, підготовки, визначення кваліфікації та призначення на посаду судді.
В. Онопенко зауважив, що без належного розв’язання цієї проблеми, передусім без забезпечення якісного добору на посаду судді, неможливо кардинально змінити ситуацію у сфері правосуддя. Нормативне регулювання порядку добору суддів характеризується неповнотою, суперечливістю та безсистемністю.
Існуюча система добору суддів не забезпечує необхідних передумов для призначення на посади суддів найпідготовленіших юристів і, водночас, не створює дієвих та ефективних запобіжників для зайняття суддівської посади особами з низьким рівнем професійних знань та моральних якостей. Їй також притаманна роз’єднаність процедури добору суддів — у нашій країні діє три окремі процедури добору суддів у суди загальної юрисдикції — з різними суб’єктами ініціювання, визначення кваліфікації та рекомендації щодо зайняття посади суддів (окремо для загальних, господарських та адміністративних судів).
На переконання Голови Верховного Суду України, має бути єдина процедура добору суддів у суди загальної юрисдикції, що здійснюватиметься одними і тими самими суб’єктами за однаковими вимогами. Це забезпечить і якість суддівського корпусу, і відповідальність суддів за здійснення правосуддя, а головне — поліпшить стан правосуддя.
В. Онопенко виступив проти практики Вищої ради юстиції проведення додаткового кваліфікаційного іспиту кандидатів на посаду суддів. По-перше, за законом такий кваліфікаційний іспит  проводить відповідна кваліфікаційна комісія. По-друге, до повноважень Вищої ради юстиції проведення такого іспиту не віднесено. По-третє, у такий спосіб може здійснюватися неправовий вплив на формування суддівського корпусу.
  Голова Верховного Суду звернув увагу на те, що найбільш небезпечним у процедурі добору кандидатів на посаду судді є на сьогодні превалювання суб’єктивного чинника, який через законодавчу недосконалість регулювання цього процесу, зловживання певними правами, ігнорування існуючих правил, корупційні схеми дозволяє забезпечувати підбір так би мовити “свого” кандидата. “Свого” — у розумінні залежного та відданого тому, хто “провів” кандидата на посаду судді.
У такий спосіб відбувається втрата державою функції правосуддя. У державі може бути свій лікар, свій адвокат, — наголосив В. Онопенко, — але у жодному разі не може бути свого судді чи свого прокурора.
З огляду на пожвавлення останнім часом дискусії щодо  виборності суддів, Василь Онопенко зважив за доцільне донести до учасників “круглого столу” точку зору більшості своїх колег-суддів: за умови прямого обрання суддів населенням через політичний характер виборів відбудеться дестабілізація не лише судової системи, а й системи державної влади взагалі.
Кадрова проблема у судовій системі ускладнюється політичною боротьбою за судову владу. Через це надзвичайно політизується процес набуття особою повноважень судді як вперше, так і безстроково, а також звільнення з посади судді. Отже, важливим завданням є деполітизація процедури вирішення цих питань.
На думку чільника найвищого судового органу, доцільним є розгляд питання щодо повернення до інституту стажування на посаду судді, оскільки по суті це єдина можливість як самому стажисту, так і голові суду об’єктивно оцінити рівень професійних знань кандидата у судді, вміння їх застосовувати на практиці, а для самого кандидата — ще й нагода набути практичні навички розгляду судових справ.
В. Онопенко застеріг парламент від прийняття необачного рішення, на яке його хочуть штовхнути деякі політики задля задоволення своїх приватних інтересів. Йдеться про неприпустимість розгляду в режимі другого читання президентських законопроектів, якими, зокрема, визначаються нові підходи до формування суддівського корпусу.
Загалом позитивно оцінюючи законодавчі напрацювання щодо добору суддів та визначення їх кваліфікації, Голова Верховного Суду вказав на юридичні обставини, які унеможливлюють розгляд цих проектів у другому читанні. Зокрема, йдеться про відкликання законопроектів суб’єктом їх внесення — Президентом України, голосування за них у першому читанні після набуття чинності Указу Президента України від 2 квітня 2007 р. про дострокове припинення повноважень Верховної Ради, непідтвердження у подальшому парламентом результатів такого голосування. Таким чином, щонайменше є сумнівною юридична сила рішення про прийняття їх у першому читанні. За таких обставин розгляд цих проектів у другому читанні і ухвалення їх у цілому закладе законодавчу “міну” у функціонуванні усієї судової системи — нормативна основа діяльності судів і суддів може бути визнана нелегітимною.
У заході,  організованому Академією правових наук України спільно з Центром суддівських студій в рамках проекту “Підтримка судової реформи в Україні. Сприяння зміцненню незалежності суддів”, взяли участь представники вищих органів судової системи та центральних державних установ країни, народні депутати України, члени Національної комісії із зміцнення демократії та утвердження верховенства права, судді, представники органів суддівського самоврядування, громадських і міжнародних організацій, науковці та журналісти.

 дальше

 

Апелляционный суд полностью оправдал 4 генералов ВВС — организаторов
авиашоу в Скнылове (расширенная)
(добавлены 3-10 и 16-18 абзацы)

       Киев. 11 июня. ИНТЕРФАКС-УКРАИНА — Военный апелляционный суд
Центрального региона вынес оправдательный приговор всем четырем
генералам ВВС, организовывавшем авиа-шоу в Скнылове Львовской области,
которое привело к гибели людей.
       ”Каждого признать невиновным, оправдать”, — говорится в
приговоре, зачитанном в среду коллегией суда.
       Как передает корреспондент агентства “Интерфакс-Украина”,
подсудимые генералы на судебном следствии сообщили, что не признают
себя виновными и подчеркивали, что нарушения нельзя было предусмотреть.

       Суд пришел к выводу, что основная непосредственная причина
катастрофы достоверно установлена и летчики уже понесли ответственность
за трагедию. Кроме того, суд пришел к выводу, что между действиями
генералов-организаторов авиа-шоу и непосредственно катастрофой нет
причинно-следственной связи.
       Согласно решению суда, деятельность должностных лиц была
проведена в рамках их обязательств и не привела к катастрофе.
       Суд также пришел к выводу, что спрогнозировать нарушения
летчиками летного задания генералы не могли, а показания самих
потерпевших подтверждают только сам факт катастрофы.
       Кроме того, суд счел, что все используемые на авиа-шоу средства
были использованы по назначению. “Суд не может согласиться, что
празднование было надуманным событием”, — отмечается в приговоре суда.
В этом контексте суд считает, что все расходы были оправданы.
       В приговоре суда также подчеркивается, что летное задание
разрабатывали сами летчики, и нарушение зоны пилотажа не повлияло на
дальнейшее развитие ситуации. Суд считает, что даже “надуманные
экспертами обвинения” не доказывают вину генералов. В частности,
согласно решению суда, ни одно должностное лицо ВВС не знало об
изменении маневра летчика.
       Кроме того, в приговоре подчеркивается, что руководство
полетами было предупреждено о недопущении полетов над людьми, а
дополнительное вмешательство в работу летчиков могло бы помешать. В
документе также отмечается, что оснований не доверять руководству
полетами у генералов-организаторов шоу не было.
       Учитывая приведенные аргументы, суд счел необоснованным
выдвинутые прокуратурой обвинения и пришел к выводу, что
генералы-организаторы авиа-шоу должным образом выполняли свои
обязанности.
       В приговоре подчеркивается, что суд не нашел оснований для
привлечения к уголовной ответственности генералов-организаторов
авиа-шоу и счел необходимым полностью их оправдать. “Суд пришел к
выводу об отсутствии состава преступления (в действиях генералов)”, -
говорится в приговоре.
       Кроме того, суд отменил подписку о невыезде всем 4 генералам и
отменил арест на имущество.
       Суд также оставил без рассмотрения гражданские иски потерпевших
и иск заместителя генпрокурора.
       ”Подсудимые подлежат оправданию в полном объеме”, — говорится в
приговоре суда.
       Решение суда может быть обжаловано в Верховном суде на
протяжении 1 месяца.
       В интервью журналистам после оглашения приговора суда глава
общественной организации “Скныливская трагедия” Стефан Козак назвал
решение суда “беспределом”. Он подчеркнул, что хотя бы частично, но суд
должен был признать вину генералов.
       В свою очередь представители потерпевших пока еще окончательно
не определились будут ли они подавать жалобу на решение суда в
Верховный суд.
       Один из генералов Виктор Стрельников в интервью журналистам
сообщил, что для него произошедшее на авиа-шоу в Скныливе навсегда
останется трагедией. Вместе с тем он выразил удовлетворение
оправдательным приговором.
       В результате падения на зрителей самолета Су-27 на авиашоу 27
июля 2002 года на львовском аэродроме “Скнылив” погибли 77 человек, из
которых 28 — дети. Пострадавшими вследствие авиакатастрофы признаны 543
человека, в частности, после трагедии 10 человек остались инвалидами,
из них трое — инвалидами первой группы.
       В январе 2006 года высокопоставленным генералам, организаторам
этого авиашоу — бывшему главкому ВВС Украины Виктору Стрельникову,
заместителю командующего ВВС Александру Волошенко, бывшему командующему
14-м авиационным корпусом Сергею Онищенко, заместителю начальника по
боевой подготовке ВВС Владимиру Алексееву было предъявлено обвинение.
Генералам инкриминировалось нарушение правил подготовки к полетам,
халатность и злоупотребления, которые привели к тяжким последствиям. С
мая 2006 г. по декабрь 2007г. с материалами дела знакомились 636
потерпевших и 4 обвиняемых.

 дальше

[11 июня 2008г. | 10:43]

 дальше

Я зустрілась із Скомаровським В.Б., який запропонував мені надати йому 1000 дол. США за допомогу у реєстрації, зазначивши, що це дуже велика проблема. Поки я зібрала необхідну суму (я не працюю, виховую сина і онуку, гроші прохала у друзів та знайомих) і віддала йому, Скомаровський В.Б. зазначив, що мені необхідно виїхати до Білорусі та в’їхати в Україну, а вже потім він мені допоможе, що я і зробила, однак чула тільки відмовки, а документи не приймали. 24 жовтня 2007 р. співробітником ВГІРФО УМВС України в Житомирській області Шульженком Дмитром Володимировичем мене разом із сином було забрано до слідчого ізолятору Житомирської міліції, незважаючи на те, що вдома у мене залишалась хвора неповнолітня онука. Тут нас тримали як скотів, а в розмові із Шульженком Д.В., останній зазначив, що треба було гроші давати йому, а не Скомаровському В.Б. Він ображав нас нецензурними словами, також сказав, що прикладе всі зусилля, щоб грузинів взагалі не було в області. Можливо, у Шульженка Д.В. є якісь образи на грузинську націю, однак, вважаю, що він є посадовою особою України і так відкрито проявляти свою ненависть до іншої нації не має ніякого права. дальше

Говорить о том, что Пабат – лидер чего-либо смешно и наивно. Он не только не способен вникать в политические вопросы, но даже формулировать самые безыскусные мысли. Это типичный «страшный сон пиарщика»: мальчик с фотогеничной внешностью и интеллектом из серии «іноді краще жувати», не поддающемся никакой профессиональной огранке. Не удивительно, что на двух избирательных кампаниях (прошлой и нынешней) мы видели большое количество студийный, «отфотошопленных» снимков Пабата, но не слышали его голоса. дальше

Останнім штрихом у нашому портреті яскравої особистості Ю.Чижмаря є його незламна віра у верховенство законів дядька Балоги і його безсмертя біля керма держави. Саме в контексті останніх подій, коли, здавалося б, човен “цимбори” занурився носом у неспокійне політичне море і ось-ось піде на дно, пан Чижмарь під час чергової п’янки з дорогими побратимами та місцевими вокзальними жрицями кохання прорік щось на кшталт президентського “Балога – це я”. Як відданий племінник великого керманича, наш герой авторитетно заявив, що усі політичні бурі і шторми жодним чином не зачеплять його покровителя, бо дядько Балога міцно тримає Президента за “дітородний орган”. Тоді виникає логічне запитання, хто ж все таки в хаті господар і чи не час таких хазяїв гнати ср...ю мітлою? дальше