Хто «замовив» суддю?
Другий тиждень поспіль житомирські судді вирішують долю трьох рівнян у нарадчій кімнаті
По 10 років позбавлення волі загрожує трьом рівнянам за інкримінований ним розбійний напад на голову Рівненського районного суду Віктора Лопацького. Вирок мають оголосити 4 грудня у Житомирському апеляційному суді. Кримінальна справа гуляє між судами Рівненщини і Житомирщини вже три роки. Адвокат підсудних Володимир Кондратюк, переконаний, що в правоохоронців та служителів Феміди упереджене ставлення до його підзахисних. Сама справа, на його думку, шита білими нитками, адже стосується судді.
25 жовтня 2005 року близько півночі на голову Рівненського районного суду Віктора Лопацького було здійснено напад. Зловмисники в масках напали на суддю в дворі приватного обійстя, поблизу гаража. Після чого, погрожуючи пістолетом запхали чоловіка в його ж автомобіль та вивезли за місто, де і побили. Тієї ж ночі пан Лопацький написав заяву і вся рівненська міліція була поставлена “на вуха”. А вже наступного дня правоохоронці затримала трьох рівнян Валентина Березняка, Тараса Фірана та Ігора Ющука. Жоден з них не підходив під описаних суддею нападників. Крім того, всі вони мали алібі. Двоє з них на той час були вдома з рідними, а третій – зі своїми товаришами на переговорному пункті, після чого разом поїхали додому. Та на ці свідчення у слідстві не зважали.
— Якщо проаналізувати хід дізнання та самого слідства, — розповідає адвокат Володимир Кондратюк, — складається враження, що правоохоронцям по цій справі просто потрібно було когось затримати. Я може про це говорити не лише, як адвокат, а й як людина, яка пропрацювала 15 років суддею. У своїх поясненнях пан Лопацький написав, що може впізнати одного з нападників, бо той був без маски. Іншого, він нібито запам’ятав по округлих темних очах, та відстовбурчених вухах. Вдуматейся, серед ночі зміг розгледіти очі через маску. А третього по голосу. Відверто кажучи, досі до кінця не зрозуміло, чому саме ці люди потрапили в поле зору міліції.
Пан Кондратюк, припускає, що причиною затримання цих рівнян, могла стати оперативна розробка працівників УБОЗу. У звіті правоохоронців наводиться перелік більше десятка прізвищ людей, які на їх думку могли мати відношення до цього нападу. У списку фігурували і прізвища трьох затриманих. Березняк та Ющук на той час працювали охоронцями. Перший був особистим охоронцем одного рівненського бізнесмена, а інший – охороняв стоянку його дружини. Третій — Тарас Фіран, працював і досі працює заступником директора Урвенського психіатричного інтернату. Щоправда, яким чином прізвища цих трьох рівнян могли потрапити до цього списку, навіть для адвоката залишається незрозумілим.
- Мені відомо, що трохи більше місяця до нападу, —Каже пан Кондратюк, - на мобільний телефон дружини Лопацького був дзвінок.
Телефонував голова Рівненського міського суду Петро Денисюк і попросив покликати чоловіка до телефону. Вона відмовилася, оскільки знала, що чоловіки знаходяться в неприязних стосунках. Тоді п. Денисюк додав: «поклич, інакше може бути пізно». Швидше за все, останню фразу свого колеги пан Лопацький сприйняв, як погрозу. Можливо тому, і припустив, що напад на нього, було здійснено з подачі голови Рівненського міського суду. Але, яким чином до цього могли бути причетні мої підзахисні – незрозуміло.
Рівненська прокуратура версію пана Лопацького перевірила і відмовила у порушенні кримінальної справи проти пана Денисюка. Не було підстав для цього. Та й аргументи постраждалого виглядали якось не переконливо. За версією самого Лопацького приводом для нападу на нього могла стати його з паном Денисюком конкуренція за вакантну на той час посаду голови Рівненського апеляційного суду. Хоча, цей факт, запевняє пан Кондратюк, до кінця не встановлений. Принаймні якщо навіть просто проаналізувати свідчення пана Лопацького з цього приводу однозначний висновок зробити досить важко. Спочатку він про цю версію говорив, потім через певний час вже заперечував, а згодом знову повернувся до вже колись сказаних слів.
За словами пана Кондратюка, плутався голова районного суду і під час впізнання підозрюваних. Останніх після затримання правоохоронці привозили до Лопацького в лікарню. Вказував, на перевдягнутих оперативних працівників. На це тоді ніхто не зважив. Власне, як і не зважили правоохоронці і на той факт, що перед впізнання голосу пан Фірана, постраждалий суддя до цього безпосередньо в палаті мав змогу поспілкуватися з підозрюваним впродовж 15 хвилин. Оперативники провели обшуки вдома у затриманих, але не виявили жодних доказів їх причетності до нападу. Аналізи залишків волосся в масках, які знайшли на місці нападу, свідчили, що належить воно зовсім іншим людям. Перевірка на “детекторі брехні”, яку затриманим проводили в ході слідства оперативники, теж не підтвердила їх причетність до нападу. Вилучили оперативники в затриманих і мобільні телефони. Втім, зроблена роздруківка дзвінків свідчила про те, що затримані на момент нападу знаходилися далеко від місця де зловмисники били голову суду. Не співпали і відбитки пальців, потові та жирові залишки слідів на биті, якою нападники били пана Лопацького. Остання, до речі, є власністю голови районного суду.
— Мені не зрозуміло, для чого голові суду бита в машині. – Дивується адвокат підсудних. – Крім того пан Лопацький стверджує, що в нього вкрали нагрудний хрестик, годинник та пістолет. Останній, до речі, ніде не числився, оскільки в дозвільній системі жодних відомостей про його реєстрацію немає. Погодьтеся, теж дуже дивно, для чого голові суду незареєстрований пістолет.
Під час слідства затриманих протримали три місяці під вартою, після чого відпустила на підписку про невиїзд. Їх адвокат каже, що в його практиці це перший випадок, коли підозрюваних за такою серйозно статтею – “розбійний напад” (санкція передбачає позбавлення волі від 7 років) відпускають на підписку. Він пояснює це намаганням правоохоронців у будь-який спосіб приплести цих людей до справи. Навіть за відсутності доказів.
Досудове слідство тривало у два етапи. Спочатку справу розглядав Рівненський апеляційний суд. Взяв її на розгляд як перша інстанція. Зважаючи на брак доказів, суд прийняв рішення відправити справу на дослідування в прокурату. Після чого, за словами пана Кондратюка, в хід розгляду справи втрутився потерпілий. Він звернувся до Верховного Суду України з проханням передати справу в будь-яку іншу область, крім Рівненської та Волинської. Таким чином справа потрапила до Житомирського апеляційного суду. На одному з останніх засідань суду, прокурори та адвокати підсудних попросили суд направити справу на дослідування. Суд прийняв це клопотання Але згодом, після візиту пана Лопацького до Житомира, відхилив його. Мовляв, невстановлені факти, можна встановити в судовому засіданні. Тепер суд вже другий тиждень знаходиться в дорадчий кімнаті. Прокуратура попросить служителів Феміди дати підсудним по 10 років позбавлення волі. Яким буде їх рішення, на разі сказати важко. Адвокат підсудних п. Кондратюк переконаний, що суд зважаючи на особисті візити до Житомира їх колеги з Рівного Віктора Лопацького оголосить обвинувальний вирок. Навіть не зважаючи на те, що жодних доказів причетності до цього злочину його підзахисних немає.
Постраждалий суддя спілкуватися з пресою відмовився. Лише зазначив, що до вироку суду жодних коментарів з цього приводу не даватиме.
Петро Осадчий
Добавить закладку при помощи:
Версия для печати