дальше

Была бы моя воля, я бы этот день увековечил каким-нибудь подходящим монументом. Я даже придумал свой проект с рабочим названием «Ожидание правосудия». Он не совсем доработан. Но это не важно. Важно, чтобы была надежда. дальше

 

 

 

На сторінках двох інтернет-видань, які важко запідозрити в симпатіях до міліції (втім, це їхнє право), з’явилися матеріали під такими назвами: «Та вчіться ж опиратися сваволі ментів!» (ОРД), «Эта милиция – хуже фашистов. Эта милиция – портрет власти» («Україна кримінальна»).

Автори цих публікацій не лише спотворюють події, що стали приводом для поливання міліції брудом, а й дають конкретні інструкції, як протидіяти незаконним (як на їхню думку) вимогам працівників правоохоронних структур.

Усе з початку. 12 листопада в годину пік у переході метро Оболонь кілька жінок похилого віку здійснювали торгівлю з рук. Торгували пивом, квашеними огірками, помідорами, картоплею, іншими продуктами харчування. Можна зрозуміти  стареньких, які в такий спосіб заробляють собі на життя.

Закриємо очі на те, що цим вони, звісно, порушили ст. 160 Кодексу України про адміністративні правопорушення, рішення місцевої влади про боротьбу зі стихійною торгівлею. Забудьмо й про те, що, хоча метро – зручне місце для збуту товару, це все ж таки стратегічний об’єкт, і в разі виникнення аварійної ситуації торговці заважатимуть евакуації. Не будемо згадувати і про те, що в жодній європейській столиці (навіть у найближчих до нас за менталітетом Москві та Мінську) зараз не побачиш людей, які торгують «з землі», не знайдеш яток із фальсифікованою та контрафактною продукцією. Наразі йдеться не про це. Хвилює інше, та про це далі…

Повернімося до того злощасного підземного переходу на Оболоні. Виконуючи свої іноді й невдячні обов’язки, працівники батальйону патрульної служби роблять зауваження бабусям, ті починають збирати свої пожитки. Знають, що міліціонери підуть і знову можна буде розкласти їх на підлогу в цьому або іншому місці підземки. Аж тут з’являється молодик напідпитку, який «справедливо» обурюється вимогами правоохоронців. Робін Гуд під градусом каже торговкам: «Що ви їх слухаєте… Менти – козли». Лунає й інша ненормативна лексика. Старший наряду зауважує: «Хлопче, якщо випив надміру, краще йди додому».

У викладі на «Україні кримінальній» Володимира Бородая цей конфлікт описано так. «Він підійшов до нашої доблесної міліції, що розважалася на повну котушку, і заявив, що так вести себе із літніми людьми не можна. Мєнти від такого нахабства трохи припухли. Але, як представники закону при виконанні службових обов’язків, чемно і тактично порекомендували хлопцеві піти на х.., якщо він не хоче, щоб його «закрили». А той, падлєц, нє внємля голосу рассудка, заявив, що мєнти – підери, коли не поважають старих людей, що їм у бабусі годяться, і не дають їм заробити хоча б копійки на хліб». Автор публікації навіть не приховує, що захисник прав літніх людей нагороджує працівників міліції таким епітетом, після якого будь-який чоловік принаймні без зайвих слів дасть у пику нахабнику. Володимир Бородай не каже й про те, що цими словами молодик не обмежився – далі він плюнув в обличчя 21-річному патрульному.

Інший інтернет-дописувач Артем Чапай спеціально для «ОРД» також не акцентує увагу на поведінці та стані свого «підзахисного»: «У переході метро Оболонь кілька міліціонерів затримали хлопця за те, що він дорікнув їм за грубість у поводженні зі старими людьми. Після того хлопця катували, тортурами вибили з нього зізнання та змусили підписати протокол — а тепер його ще й судять…»

Тепер щодо тортур. Які дії вчиняли працівники та їхній візаві, видно із постанови про порушення кримінальної справи проти громадянина Галкіна. Цей документ опублікувало й «ОРД».

 

 

 

Зараз система МВС не приховує, що й серед її представників трапляються ті, хто вдягнув міліцейські однострої випадково. Служба внутрішньої безпеки час від часу виявляє їх, керівництво міністерства звільняє з посад, а суди виносять вироки…

Сподіваюся, що в цьому випадку суд поставить усі крапки над «і». Правомірність дій працівників Оболонського РУ перевірить також інспекція з особового складу ГУ МВС України в м. Києві, й сама ж таки прокуратура, адже вона здійснює контроль і нагляд за роботою міліції.

Висновки будуть згодом. А зараз на шпальтах лише сенсація та бруд… І жодного врахування позиції іншої сторони. А навіщо? Хіба такі важливі зараз якісь там вимоги до написання матеріалів? Чи треба враховувати під час їх підготовки такі журналістські норми, як повага до права громадськості на повну та об’єктивну інформацію, її збалансованість та точність?

Представники засобів масової інформації, які дотримуються Етичного кодексу українського журналіста, котрі пишуть про правоохоронців і добре, і погане, знають, що відділ зв’язків із громадськістю ГУМВС України в м. Києві, який я очолюю, жодного разу не уникав незручних запитань, а з відповідями та коментарями принаймні намагався не зволікати. Таку неформальну співпрацю ВЗГ зі ЗМІ підтримує й керівник столичної міліції Віталій Ярема.

Перед тим як підготувати таке доволі неофіційне повідомлення, я зателефонував заступникові командира батальйону патрульної служби Оболонського райуправління. Офіцер міліції саме перевіряв наряди, коли сталися події, так красномовно описані авторами публікацій на «ОРД» та «Україні кримінальній». Він розповів, як його підлеглого – 21-річного патрульного смикали за одяг перехожі, котрі не бачили початку конфлікту, але вирішили вже під час затримання п’яного хулігана втрутитися в дії правоохоронців.  Далі у своїх заявах вони так і не змогли пояснити, чому стали на бік правопорушника. Одна з жінок у райуправлінні емоційно повідомляла, що в неї на телефон записано «бєспрєдел ментів». Її попросили продемонструвати запис, аби долучити його до матеріалів. Виявилося, що камера її мобільного зафіксувала образи в бік міліціонерів, відірвані погони, лайку та погрози…

Не роблячи поперед інспекції з особового складу якихось остаточних висновків щодо правомірності дій працівників батальйону патрульної служби Оболонського РУ, уявімо, що все почуте від заступника командира батальйону правда. Які почуття в людини, яка свідомо прийшла в міліцію, служити чесно й «свавілля» якої так безапеляційно розписане в Інтернеті? Навряд чи це хвилює авторів, публікації яких рясніють такими фразеологізмами та дефініціями:  «Не всі менти – падли» (дякуємо. – Авт.), «не дарма їх у народі називають «мусорами», «мєнти від такого нахабства трохи припухли» тощо.

Навряд чи хвилює їх і те, що не всі бажають жити в державі, де на кожному кроці буде контрафакт, антисанітарія, де п’яному бешкетникові ані звичайний перехожий, ані, навіть правоохоронець не зможе зробити зауваження.

Що ж до порад стосовно опору незаконним (підкреслюю – незаконним) діям міліціонерів, то з деякими з них можна погодитися. Проте зауважу – діяти потрібно тільки в межах закону! Перед тим як демонструвати свою громадянську позицію, спробуйте розібратися в ситуації. Не станьте випадковим поплічником злочинців.

Якщо ж ви впевнені, що працівник міліції неправий, коли ви незадоволені роботою тих, хто за законом охороняє ваші права, – звертайтеся до прокуратури, судів, керівництва київського главку МВС, набирайте телефон довіри начальна столичної міліції – 272-53-00.

 

Володимир Поліщук,

начальник відділу зв’язків з громадськістю

ГУМВС України в м. Києві

 дальше

1686 р. - Ліквідація автономної української церкви, незаконне й насильницьке приєднання Київської митрополії до Московського патріархату і встановлення Московським патріархом контролю в Україні над церквою, освітою і культурою.

 дальше

Вот все и прояснилось. Вчера Президент Украины Виктор Ющенко предложил парламенту на утверждение наиважнейший на его взгляд антикризисный законопроект – об охране летучих мышей.

Цитируем прессу: «Президент Украины Виктор Ющенко предлагает Верховной раде принять поправку к соглашению об охране летучих мышей в Европе, сообщает Korrespondent.net. Текст предложенной поправки отсутствует. Как отреагировали депутаты на инициативу президента, не уточняется.
Соответствующее соглашение, в частности, предусматривает, что «каждая из сторон должна запретить преднамеренную добычу, отлавливание или убийство летучих мышей без разрешения на то ее ответственного (компетентного) органа».



Я долго не мог понять нечеловеческую логику нашего президента, которого гораздо больше проблем людей интересует жизнь пчел или лягушек (читай антикризисный проект Ющенко). Я не мог понять этого болезненного интереса к древним замкам и крепостям вроде Батурина или «Арсенала». Не мог понять этой архаической влюбленности в древнюю трипольскую цивилизацию. Не мог понять мистической тайны президентского отравления и многого другого. И вот, наконец, все разрешилось. На самом деле Виктор Ющенко не был отравлен. Его просто укусил вампир, после чего и будущий Президент Украины превратился в вампира – получеловека-полу –летучую мышь. По мнению российского писателя Виктора Пелевина цивилизация вампиров – летучих мышей значительно древнее человеческой цивилизации. Летучие мыши обожают старые замки и крепости и мало интересуются делами современных людей. Для них они не более чем разновидность молочного скота. Нам даже удалось установить когда именно Виктор Ющенко был укушен вампиром. По сведениям нашего источника, это произошло в доме некоего коллекционера со зловещей фамилией Шур. Цитируем материалы уголовного дела: « Допитаний в якості свідка Шур В. В. показав, що з Ющенком В.А. познайомився близько 5 років тому у м. Києві в нумізматичному клубі в парку Перемоги. Відношення з ним нормальні, вони поважають один одного, бо Ющенко теж, як і він, колекціонує старовинні предмети. Перший раз Ющенко В.А. завітав до нього додому у 2002 році і дуже був захоплений його колекцією, після огляду якої написав свій відгук у книзі “відгуків”. До 2004 року він з Віктором Андрійовичем декілька разів зустрічався в клубі парку Перемоги у м. Києві і спілкувався з ним.
 
На початку вересня 2004 року він з засобів масової інформації дізнався, що Ющенко В.А. буде в м. Чернігові 5 вересня 2004 року і вирішив піти на зустріч з ним.
 
         5 вересня він взяв зі своєї колекції бронзовий хрест для того, щоб подарувати його Ющенку В.А., і разом зі своїм знайомим Старостенком Анатолієм Борисовичем пішов до виборчого округу “ Наша Україна”.
 
         Разом з Анатолієм вони збиралися після мітингу на Червоній площі йти на іменини до його двоюрідної сестри, яку він теж добре знає. Щоб не йти в гості з пустими руками, він взяв з собою дві пляшки, одну з вином, а іншу з коньяком фірми “Шур”. Обидві пляшки саморобного виготовлення. КОНЬЯК ФІРМИ “ШУР” ВІН ВИГОТОВЛЯЄ САМ, ТОБТО ПЕРЕГАНЯЄ НА СПИРТ ФРУКТОВЕ ВИНО, А ПОТІМ НАСТОЮЄ ЙОГО НА ДУБОВИХ ЩЕПКАХ.
        
Він запросив в будинок і в його кімнату зайшов Віктор Андрійович і з ним  ще чотири чоловіки (один із них охоронець). До кімнати зайшов і Старостенко Анатолій. Він взяв у Анатолія із сумки пляшку з “коньяком” і налив сім чарок, у кожну приблизно грамів по тридцять. Ніякої закуски не виставляв. Після цього всі разом мовчки пом”янули його жінку і випили цей “коньяк”. Охоронець не пив. Остачу “коньяку”, приблизно 0,55 л, бо пляшка була 0,75 л, він віддав Ющенку В.А. на дорогу. Після цього Ющенко В.А. разом з іншими  вийшли з будинку, попрощалися і поїхали.
         Конкретизуючи свої покази Шур  В.В. пояснив, що заздалегідь до візиту  Ющенка не готувався, а вже пізніше просто запросив до себе додому і думав, що той не прийде, бо хто такий Ющенко, а хто такий він. ПРО ТЕ, ЩО ЮЩЕНКО БУДЕ ПИТИ КОНЬЯК, ЗРОЗУМІВ УЖЕ ДОМА. ПРИ ЦЬОМУ ПРОСТО ВІД ЧИСТОГО СЕРЦЯ ЗАПРОПОНУВАВ ЮЩЕНКУ В.А. ВЗЯТИ З СОБОЮ ПЛЯШКУ “КОНЬЯКУ” І НЕ ДУМАВ, ЩО ТОЙ ПОГОДИТЬСЯ. В ПЛЯШКУ НІХТО НІЧОГО НЕ ДОЛИВАВ, А В ПРИСУТНОСТІ ВСІХ ЗАКРИВ УЖЕ ПОЧАТУ ПЛЯШКУ СВОГО “КОНЬЯКУ” І ВІДДАВ.
 
В ході слідства у Шура В.В. вилучено зразок спиртного напою, яким він пригощав Ющенка В.А., та призначена комісійна судово-медична експертиза.»

По словам нашего источника, именно во время этой попойки Шур и укусил Виктора Андреевича, после чего последовала обычная реакция на превращение человека в вампира. Перекосило лицо, а затем оно стало вздуваться от солнечного света. Сейчас Виктор Андреевич уже полностью превратился в вампира и способен длительное время находиться под лучами солнечного света. Однако, прямое попадание лучей все-же опасно, поэтому Ющенко обязательно прикрывается на солнце флагом Украины и Президентским Штандартом.
Пока неясно, кого из своего окружения успел укусить Виктор Андреевич. Однако, похожие симптомы испытывали в свое время Петр Порошенко и Оксана Белозир. Кроме того, Ющенко подтягивает к себе поближе других вампиров, например трансильванского вурдалака Тиберия Дурдинца, чей бледный цвет лица свидетельствует либо о вампиризме, либо о запущенной глистной инвазии.
Каково же будущее нашей страны в свете этого мрачного открытия? А будущее у нас неоднозначное. Либо мы станем «молочным скотом» для упырей «семьи Ющенко», либо… Ну вы понимаете… Обычно вампиризм лечится заостренным стволом осины.

Петр Пустота, специально для «ОРД»
 

 

 дальше

 дальше

Господа. Коллеги, граждане. Сочувствующие и ненавидящие. Существование полярных точек зрения на любое общественное явление - норма. Поэтому не буду взывать к совести ненавидящих - тех, кто призывает рубить нам головы и где-то складывать, как не буду и призывать коллег, а равно сочувствующих к определённой линии поведения. Я хочу высказать то, что в определённой степени наболело. А именно. Всегда, во все времена люди делились на две категории. Homo sapiens - человек мыслящий, и homo ferus - человек дикий. Остальные критерии деления надуманы. Но дело обстоит так, что отличить эти две категории друг от друга на первый взгляд бывает сложно, а подчас и невозможно. Поэтому и те и другие имеют совершенно равные шансы попасть в любую из общественных формаций, будь то система МВД или колектив ЖЕКа, парламент или трамвайное депо. дальше

На фоне умственно отсталого зампреда СБУ Тиберия Дурдинца или до неприличия скользкого Николая Герасименко, мы практически ничего не писали еще об одном зампреде СБУ – Олеге Скляре. 27 декабря исполнится два года как он был назначен зампредом СБУ. До своего назначения в спецслужбу Олег Скляр занимал должность заместителя начальника Главного управления борьбы с организованной преступностью МВД Украины. Т.е. был подчиненным Игоря Белозуба – выходца из донецкой милиции. Как и в МВД, так и в СБУ Скляр курирует «экономическое» направление. О том, к чему сводится это кураторство – мы расскажем ниже. До того как получить назначение в МВД, Олег Васильевич работал в Днепропетровске. В частности, был одним из сотрудников службы безопасности "Приватбанка" времен Сергея Тигипко. Там он сумел сохранить хорошие отношения с внутрибанковскими группировками в службе безопасности, но плотнее примыкал к окружению Вадима Омельченко. Что само по себе может служить довольно отрицательной характеристикой. Сейчас Омельченко является главой юридической корпорации «Веритас», а еще недавно был одним из главных неформальных «решал» «Приватбанка». дальше

В середине 80-х годов, когда я работал патрульным-постовым милиции, ко мне на посту обратился за защитой парень, у которого двое моих коллег отобрали транзисторный приёмник. Я попросил вернуть владельцу имущество. Но они в ответ только посмеивались, мол, я чудак, вечно лезу не в своё дело со своей справедливостью. «Вася, успокойся! Ты нас не видел!»- сказал один из них, усаживаясь в патрульную машину. Поняв, что уговоры не действуют, я достал из кобуры пистолет и пригрозил в жёсткой форме, что если они не вернут награбленное, применю оружие. Испугавшись, они сразу же возвратили «транзистор». В дальнейшем со мной старались не связываться, считая меня нервным человеком. Работая в дежурной части милиции, я получил по «02» сообщение о разбойном нападении на двух лётчиков гражданской авиации, у которых двое милиционеров, избив, отобрали магнитофон и скрылись на автомобиле. После введения плана «Перехват» преступники были задержаны «по горячим следам». Но вместо благодарности на меня лавиной обрушились гонения за сдачу «своих». Тех мерзавцев, пожурив, выгнали из органов, а уголовное дело, заволокитив, положили пылиться в следственный архив. дальше