Ну, нарешті. Порушено кримінальну справу проти колишнього члена оперативно-слідчої групи по розслідуванню вбивства Ігоря Александрова — такого собі Олександра Левіна. Пан Олександр сміливо може йменувати себе Пегасом нашої Музи, позаяк його злочинній діяльності ми присвятили чимало натхненних рядків. І вже не раз описували подвиги цього, прости Господи, правоохоронця на ниві бандитизму та організованої злочинності (наприклад, http://ord-ua.com/2007/10/31/banditi-v-pogonah-vid-babelya-do-lutsenka-zakinchennya). Бандитами в погонах українців не здивуєш. Але у випадку з Левіним йшлося не просто про чергового перевертня. Йшлося про учасника розслідування одного з найгучніших злочинів, скоєних у незалежній Україні.

Вісім років тому пішов з життя журналіст з м.Слов’янська Донецької області Ігор Александров, демонстративно забитий бітами серед дня у під’їзді будинку. Публічна страта журналіста сколихнула тоді всю країну, тож прокуратурі Донецької області та місцевій міліції довелося терміново підшукувати кандидата на вбивцю. Таким виявився сухотний безпритульний Юрій Вередюк, оголошений обвинуваченим у справі зусиллями тодішнього начальника Управління нагляду за законністю оперативно-розшукової діяльності, дізнання і досудового слідства прокуратури Донецької області Олександра Івановича Медведька. Олександр Іванович навіть премію одержав за «розкриття» зухвалого вбивства, але головне — завдяки Вередюку зробив карколомну кар’єру, врешті-решт опинившись в кріслі Генерального прокурора України.

Одначе фальсифікація обвинувачення була настільки явною, а бажання прокуратури «повісити» злочин на непричетну людину — настільки очевидним, що справа луснула і Вередюк був звільнений з-під варти у залі суду виправдовувальним вироком судді Івана Корчистого. Тож довелося шукати нових вередюків, для чого, власне, і була створена нова оперативно-слідча група за участю оперуповноваженого в особливо важливих справах Краматорського міжрайонного відділу УБОЗ УМВС України в Донецькій області Олександра Михайловича Левіна.

Урешті-решт оперативно-слідчій групі вдалося відправити за ґрати нову порцію обвинувачених на чолі зі слов’янським чи то підприємцем, чи то бандитом Олександром Рибаком. А пікантності цій історії надає та подробиця, що до вступу на міліцейську службу Олександр Левін був бригадним в організованому злочинному угрупуванні краматорського авторитета Комара „Старе місто” — того самого ОЗУ, члени якого, за версією слідства, начебто й позбавили життя Ігоря Александрова. Отакої… На службу в міліцію Левін через те, що з ОЗУ його вигнали (демонстративно перед тим „опустивши”) за крадіжку „общака”.

Тож процитуємо уривок з нашої давньої статті про Левіна:

«Інтерес до загадкової діяльності Левіна підігрівала ще й та обставина, що з Краматорська стали надходити регулярні повідомлення про якусь банду, яка під виглядом „оперативно-слідчої групи по розкриттю вбивства Александрова” вивозила місцевих підприємців у лісосмугу. На свіжому повітрі один з бандитів, який називав себе старшим лейтенантом Левіним, погрожував жертвам зробити з ними те, що було зроблено з так званими „вбивцями Александрова”. Жертви все розуміли й вивертали кишені… Неважко було встановити, що ватажок краматорської банди й старший лейтенант Левін — це, дійсно, одна й та ж особа. Також з’ясувалося, що методи роботи Левіна не завжди зводилися до примітивного рекету. Сталий доход приносять крадіжки феросплавів зі сталеплавильного цеху Новокраматорського машинобудівного заводу».

Впродовж досить тривалого журналістського розслідування нам вдалося багато чого «накопати» на Левіна — і виявити його автомобілі, придбані невідомо (чи — навпаки, дуже навіть відомо) на які кошти. І з’ясувати, якими рейсами він вилітав на відпочинок за кордон, офіційно перебуваючи в той час на службі. І про наявність у нього двох службових посвідчень написали. І про участь агітатором у передвиборній кампанії блоку Литвина. І про темну біографію, з якої випали роки служби в Збройних Силах України (разом з військовим квитком, що зник з Краснолиманського міськвійськкомату).

Але єдиним наслідком нашої викривальної діяльності стало переведення Левіна з Краматорська до сусідньої Дружківки, де він придбав четвертий автомобіль на додаток до тих трьох, що в нього вже були. Тим не менш ми продовжували збурювати інформаційний простір, вимагаючи покарання перевертня. І ось нарешті надійшла радісна звістка — 17 червня 2009 року проти Левіна прокуратурою Донецької області порушена кримінальна справа за ознаками ст. 365 ч.1 КК України («перевищення влади або службових повноважень»). Причому, що найсмішніше, справа порушена не за старі гріхи, а за новими епізодами останнього часу. Раніше ми про це не повідомляли, бо чекали, чим закінчиться розгляд його скарги до суду на постанову про порушення, але зараз, оскільки скарга відхилена, порадуємо читача новими сюжетами бурхливої міліцейської біографії.

Згідно з фабулою обвинувачення, у вересні 2008 року співробітники Краматорського відділу по боротьбі з організованою злочинністю затримали трьох громадян, які поцупили на місцевому заводі 10кг феромарганцю. Затримали на вулиці, привезли у відділок і стали усіляко опитувати за участю Левіна. Пояснювати, що становить з себе особовий склад ГУБОЗу та його підрозділів на місцях і як він опитує громадян, шановному читацтву, думаємо, не треба. Тож під час опитування затриманих Левін відібрав в одного з них ключі від автомобіля, заліз у машину й викрав з неї мобільний телефон та всі наявні там гроші. Гроші, зрозуміло, в міліцейській кишені зникли безслідно. Але телефон знайшовся: Левін подарував його своєму товаришу. Що в черговий раз свідчить про інтелектуальні здібності борців з організованою злочинністю, а нам дає привід виголосити палку промову:

Панове міліціонери! Ніколи не даруйте і не здавайте на комісійний продаж вкрадені вами мобільні телефони. Пам’ятайте про долю героя «помаранчевої революції» та керівника «Антикримінального вибору» в Київській області Ярослава Годунка, який в бутність водієм «Беркута» був заарештований через те, що мав дурість здати на реалізацію мобільний телефон, здобутий ним внаслідок пограбування квартири. Нехай завжди перед вашими очима буде приклад краматорського міліціонера Олександра Левіна, який попався лише на тому, що обдарував товариша вкраденим «мобільником». Тож крадіть тільки гроші, на крайній випадок — спиртні напої. Мобільних телефонів не торкайтеся. Бо вас знайдуть і посадять. Як Годунка. А якщо за звичкою ви все ж таки витягнули телефон з чужої кишені, ні в якому разі його не вмикайте, а краще — негайно викиньте.

Але продовжимо про Левіна. Доки прокуратура проводила щодо Левіна дослідчу перевірку, міліцейська Служба внутрішньої безпеки, яку ми допекли нашими статтями та публічними виступами на зустрічах з міністром внутрішніх справ, перевірила скарги, які надходили до МВС України з приводу безпідставного затримання Левіним громадян. Скарги підтвердилися: як виявилося, в Краматорську є звичайною практика, коли співробітники ВБОЗ доставляли в міліцію і годинами допитували людей без будь-якої оперативної інформації щодо них, без жодних рапортів, і навіть без відповідних записів у журналі прийому громадян. Як стверджували потерпілі, міліціонери — передусім, Левін — їх тримали з рання до ночі в приміщенні ВБОЗ, тупо вимагаючи гроші за звільнення. Ось такі вони — похмурі будні УБОЗу.

Звісно, було б непогано в ході слідства попитати в Левіна про те, чи мають бодай якесь відношення до вбивства Ігоря Александрова засуджені Рибак, Онишко й Турсунов. Чи це — нові вередюки. Він, напевно, знає достеменно. А ще варто було б замінити Левіну підписку про невиїзд на якийсь менш рухомий запобіжний захід. Наприклад — на утримання під вартою. А то якесь некрасиво виходить — у Донецьку проти Левіна справу розслідують, а сам він у цей момент їздить по Краматорську й збирає дань з «піддашних» наркоторгівців. Хоча, з іншого боку, скоро розглядатиметься апеляція нашого героя на постанову суду, якою йому було відмовлено в закритті кримінальної справи, і в Апеляційному суді Донецької області Левіну, кажуть, заломили таку суму, що доводиться горопашному міліціонеру мобілізовувати всі свої фінансові резерви.

А тепер — про радісне. Виявляється, недавно Левін поповнив свій домашній автопарк ще одним автомобілем — Мазда СХ-7, номер державної реєстрації АН 0082 ЕЕ, оформивши машину на підставну особу. І хто після цього скаже, що міліціонери в Україні бідують?

Володимир БОЙКО, спеціально для «ОРД»