Человек не терпит насилия!

Коррупционные схемы!!!!! Эту страну не победить…(((((

МУДЬ РОМАН ВАСИЛЬОВИЧ, 03.10.1977 р.н., уродженець м.Жовква Львівської області.

Ідентифікаційний код 3570500055. Паспорт серії КА №860415. Картка у паспортному столі м. Львів з його даними відсутня.

Моб.тел.: 067-673-28-10.

Значиться за адресами:
— м. Жовква Львівської області, вул. Полуботка, 37;
— м. Львів, вул. Мучна, 30 (будинок на фото знизу, придбаний Р.Мудьом у 2003 році за 430 тисяч доларів США. Власником будинку з 2003 року значиться батько Мудя. Побудовано на території заповідника).

ІНФОРМАЦІЯ ПРО РОБОТУ В МІЛІЦІЇ
ТА ОРГАНІЗОВАНИХ СХЕМАХ ЗАРОБІТКУ
Всю свою службу в ОВС Р.Мудь проходить в підрозділах БЕЗ. Починав він в відділенні БЕЗ Жовківського РВ УМВС України в Львівській області, де швидко зміг поставити себе.
До цього часу поставки цигарок на так звані “цигаркові двори” у Рава-Руській відбувається через працівників ДАІ Львівської області Шумського Юрія Степановича (м.т. 067-674-79-58) та Рака Павла Петровича (м.т. 067-625-67-04), котрі підтримують з Р.Мудьом тісні стосунки.
Швидке зростання капіталу Р.Мудя відбулось на початку 2000 років, коли він працював у зв’язці із заступником начальника спецпідрозділу по боротьбі з хабарництвом УДСБЕЗ УМВС України у Львівській області Рудницьким Олегом Володимировичем (кум колишнього керівника Західної регіональної митниці Т.Р.Козака, обіймав посаду заступника голови Львівської ОДА). З його особою пов’язують факт самогубства (за іншими джерелами інсценування) львівського бізнесмена Андрія Когута (клієнтська база перейшла до бізнесменів, підконтрольних Рудницькому та Мудю), після чого матеріальний статок Рудницького та Мудя дуже зріс.
За наявною інформацією, після смерті А.Когута Р.Мудь отримав у власність склади в районі Галицького перехрестя, котрі офіційно зареєстрував на свого підконтрольного бізнесмена Слоцького Андрія Зеновійовича, 09.03.1975 р.н., прізвисько “Пельмень”, зареєстрований: м. Львів, вул. Зелена, 327, кв. 1, м.т. 067-674-33-66. Вказані склади використовувались для перевантаження контрабандних вантажів, а також для зберігання контрафактних цигарок, у тому числі членами організованого злочинного угруповання “Морди” – учасник ОЗУ “Морди” Гаврилюк вивозив з даного складу крупні партії цигарок, що в подальшому поставлялись на Харків.

Довіреною особою Р.Мудя в операціях на кордоні є Василь Гаргай, уродженець м. Львів, проживає у Жовкві. Працює разом з посередником начальника УДСБЕЗ Р.Галаза Вадимом Лактіоновим на прізвисько «Жид». За переправку одного кубу контрабанди бере від 350 до 430 доларів США, за зміну протягує через кордон від 30 до 50 мікроавтобусів. Тимчасовими командними пунктами Лактіонова та Гаргая є заправні станції ОККО та Сокар на виїзді з м. Львів на Шегині. Гаргай підтримує стосунки з колишніми працівниками УКП УМВС України в Львівській області Мацкевичем та Курашем, які виконують функції супроводження вантажів Р.Мудя та вираховують кількість автотранспорту, що перетнула кордон.

У 2005 році, Р.Мудь отримує запрошення від начальника міжрегіонального відділу по обслуговуванню західного регіону Управління оперативних розробок ДДСБЕЗ МВС України Пожо Миколи Степановича (м.т. 050-504-69-52; співвласник заводів в Полтаві та Кременчуці по переробці біоетанолу) про перехід на роботу до вказаного підрозділу. Запрошення ґрунтувалось на зв’язках Мудя з митниками та запровадженню через них ряду схем працівниками вказаного відділу. За короткий термін Р.Мудь стає близькою особою до Пожо та навіть деякий час був його заступником. Однак, вже в 2006 році відносини між ними погіршуються через виникнення у Р.Мудя власних інтересів на Волинській митниці, про що він не поставив до відома М.Пожо.
Перебуваючи у відділі ДДСБЕЗ Р.Мудь починає формувати власну команду, до якої входять:
— Роман Мельничук, який до цього часу залишається довіреною особою Р.Мудя, виступає посередником з усіх питань. Сам Мельничук характеризується недалеким, слабким оперативником, проте “сліпо” вірить Р.Мудю у всіх питаннях. Зловживає алкоголем, через що неодноразово потрапляв у дорожньо-транспортні пригоди. Для вирішення власних питань Р.Мудь придбав для нього автомобіль Фольксваген Пассат Б5. Крім того, за час роботи з Мудьом Мельничук зміг заробити та вкласти кошти у маршрутні таксі (20 одиниць), що працюють у м. Львів. Станом на початок вересня 2012 року, Р.Мельничук рахувався на посаді оперуповноваженого ВДСБЕЗ Бродівського РВ, де на роботі не з’являвся. Неодноразово поставало питання про його звільнення, але вказану проблему постійно вирішує Р.Мудь, котрий також платить начальникам РВ за укриття факту відсутності на роботі працівника та покупає в прокуратурі карточки про викриття економічних злочинів, що виставляються на ім’я Мельничука. Періодично, для показника сам Мудь робить хабарі, що у подальшому рахується як розробка Р.Мельничука (з відомих фактів — на початку 2012 року на Волині). Р.Мельничук використовується Р.Мудьом також для супроводження фур з контрабандою.
— Ситніков Олександр (м.т. 067-311-10-75), працював у міжрегіональному відділі, потім був викинутий з команди та перейшов до УДСБЕЗ Тернопільської області. Для нього Р.Мудьом був придбаний автомобіль Шевроле, на якому він об’їжджав бізнесменів, та збирав данину для Мудя.
До схем заробляння коштів також залучались інші працівники, яким Мудь сплачував долю від заробітку.
Серед схем, що напрацьовані Мудьом у міжрегіональному відділі, відомі наступні:
— за отриманою інформацією про роботу конкретної зміни митників на митному переході та відповідних вантажів з контрабандою, що проходили через них, працівники відділу розташовувались поряд з митними пунктами та затримували вантажі після проходження оформлення документів, котрі переважно були підробленими, та повертали машину до митниці. За ніч таким чином до митниці поверталось 25-40 автомашин з контрабандним вантажем. На звернення водіїв або хазяїв вантажів домовитись, працівники БЕЗ відповідали жорсткою відмовою. Наприкінці зміни, старший митник починав домовлятись безпосередньо з Мудьом про не фіксування фактів повернення автотранспорту на митницю з підложними документами, за що кожен власник вантажу та митники сплатять працівникам БЕЗ. В середньому з кожної автомашини (бус або фура) отримувалось від 3 до 10 тисяч доларів США; сума, що сплачувалась митниками, обумовлювалась окремо. В результаті такої комбінації Р.Мудь отримував компрометуючі дані на весь склад митної зміни, бізнесменів, які з ними працюють, що надавало в подальшому змогу маніпулювати ними для своїх потреб, а працівникам відділу передавав частину коштів із зароблених.
— разом з батьком, Р.Мудь на підставних осіб, придбав автотранспортну фірму, що займалась перевозками (розташована у м. Стрий, налічувала більше 40 фур). Серед водіїв вказаного підприємства було ряд осіб, що перебували на агентурному зв’язку у Мудя. Останній, демонстративно влаштовуючи скандал, звільняв одного з таких водіїв, а той влаштовувався на фірму конкурента, найчастіше, що займалась перевозкою контрабанди та контрафактних цигарок. У подальшому водій надавав Мудю інформацію про такі вантажі (найбільшу зацікавленість викликали бездокументні вантажі цигарок), після чого той облаштовував автомобіль системою GPS-навігації та відправляв по маршруту. Після прибуття транспорту до замовника працівники відділу влаштовували затримання фури та покупця. В одному з варіантів цієї схеми Мудь сам підставляв свого покупця, даючи своїй довіреній особі власні 50 тисяч доларів США для сплати завдатку за цигарки. В подальшому вантаж пропонувалось викупити власникові за суму трохи нижчу за його реальну вартість, у випадку відмови затримана фура та частина товару (інша частина реалізовувалася) видавалися за результат оперативної розробки. У такому випадку Мудь казав своїм колегам, що “…втратили 50 тисяч, наступного разу заробимо тільки 100, замість 150 зараз”.
— активно використовувались для встановлення стосунків з посадовими особами схеми з документуванням на хабарництві, з подальшим увільненням від кримінальної відповідальності. Відомо, що одного разу, під час документування однієї з посадових осіб лісництва, Мудь дав свої особисті 20 тисяч доларів США для вручення хабара хабародавцю. У випадку затримання на хабарі посадової особи, коли Мудь та його колеги не підключали можливості інших служб, висока вірогідність того, що питання вирішувалось на місці за кошти та згоду на подальшу співпрацю з Мудьом.

Серед фактів заробляння Р.Мудьом коштів при не реалізації оперативних матеріалів стосовно фігурантів справ оперативного обліку відомі наступні:
1. У 2006 році працівники міжрегіонального відділу БОР ДДСБЕЗ отримали інформацію про вимагання військовим прокурором м. Старокостянтинів Хмельницької області хабара у колишнього військового за не притягнення його до відповідальності за крадіжку металу під час проходження служби. В результаті оперативної розробки, протиправна діяльність прокурора була задокументована, однак не матеріали не реалізовані, за що особисто Р.Мудь отримав 10 тисяч доларів США. Після цього військовий прокурор терміново змінив місце служби.
2. У тому ж році, проводилась оперативна розробка щодо документування отримання хабара головою міського суду м. Нетішин за винесення судового рішення про легалізацію незаконної прибудови до житлового будинку магазину “Смак”. Заявником, під відеозапис, було передано голові суду 3 тисячі доларів США задатку. Після цього працівник відділу БОР ДДСБЕЗ Поплавський повідомив фігуранта розробки щодо зацікавленості в його особі правоохоронців. В подальшому Р.Мудь та Р.Мельничук продемонстрували голові суду зроблений відеозапис та отримали від нього за не подовження розробки та її реалізації 100 тисяч доларів США. Невдовзі вказаний голова міського суду був призначений головою Апеляційного суду області.
3. Працівниками ДДСБЕЗ проводились оперативні заходи щодо доведення причетності до хабарництва заступника голови Мукачівського міжрайонного суду, котрий вимагав хабарі за прийняття необхідних заявникові судових рішень. Наприкінці 2006 року, під м. Мукачеве правоохоронцями була затримана фура з контрабандним вантажем – вантаж вилучений, а фура передана до суду для вирішення її подальшої долі. Перевізник Ярослав Бабюк сплатив вищевказаному працівникові суду 10 тисяч доларів США за повернення фури і даний факт було задокументовано. В подальшому реалізація вказаної інформації не проведена, за що Р.Мудь від заступника голови суду отримав 50 тисяч доларів США відступного.

Активна діяльність Р.Мудя по зароблянню коштів привернула також увагу працівників УСБУ в Львівській області. Останні змогли підловити останнього на процедурі допуску до державної таємниці, коли зафіксували факт перетинання державного кордону (до Угорщини) Р.Мудьом без оформлення відповідних документів в УМВС. Після цього працівники УСБУ підняли питання про зняття допуску до державної таємниці та переведення до не оперативного підрозділу. Для вирішення вказаного питання Р.Мудь сплатив працівникам УСБУ 100 тисяч доларів США, після чого навіть почали циркулювати чутки про його перехід до підрозділу економічної безпеки УСБУ в Львівській області.

У 2007 році для Р.Мудя наступає новий виток розвитку його здібностей, коли він стає негласним керівником служби економічної безпеки кримінального авторитета Львівщини Володимира Дідуха, прізвисько “Морда” (проводять особисті зустрічі до цього часу. Відомо, що така зустріч відбулась 4-5 серпня 2012 року у львівському нічному клубі “Фешн”, що виступає як економічне підґрунтя ОЗУ “Морди”).
Р.Мудь виступив одним з організаторів схеми контрабандного переправлення за кордон до Німеччини (до трьох міст, одне з них зветься Еннепеталь) лому кольорових металів.
У витоків цієї схеми стояв близький друг В.Дідуха, тодішній губернатор Запорізької області Червоненко Євген Альфредович (м.т. 067-406-11-11), котрий на той час підпорядкував собі незаконну розробку відвалів підприємства “Дніпроспецсталь” у Запоріжжі, включивши в сферу своїх інтересів відомого одеського бізнесмена – одного з найбільших розробників Станіслава Стукальського (м.т. 067-209-02-68; за матеріалами ОТЗ Стукальський та Дідух підтримують зв’язок до цього часу), співзасновник ТОВ “Регіонпромсервіс”, ЄДРПОУ 31840158, що офіційно працювало на розробці відвалів до 2005 року.
За розробленою ними схемою, організацію та безпеку якої забезпечував безпосередньо Р.Мудь, який підпорядковувався особисто Б.Щуру (один з пайщиків бізнесу) та В.Дідуху, метал вивозився до інших регіонів країни – Дніпропетровська область (м. Кривий Ріг, ТОВ “Євротекекспорт” – Хомишин Роман Михайлович), Херсонська область (Семічев), Черкаська область, де готувалась документація на метал як на чавунні чушки та здійснювалось перефарбовування чушок у чорний колір. Одним з поставщиків у Запорізькій області було ТОВ “Раміта 2008”, ЄДРПОУ 35842509 (контактна особа на ім’я Антон, м.т. 097-540-35-93), котре в даний час визнано банкрутом.
У подальшому фурами метал перевозився до Львівської області, де перевантажувався (місця перевантаження: м. Львів, район Рясне – вул. Шевченка, за заводом «Електрон» та до 11.2011 – с. Жвірка Сокальського району) на фури підприємств “Євротранс” (м. Червоноград, власник – зв’язок Мудя Волков), “Європа Транс” (м. Самбір) та під егідою підконтрольного ОЗУ “Морди” бізнесмена Бобира Віталія Олексійовича (ТОВ “Витал Х”) перевозився до митних пунктів пропуску, після чого без документів проходив українську митницю (прохід забезпечували колишні працівники митниці: до 2010 року В.Полуситок, 2010-2011 роки – Бокало Іван Васильович (підтримує дружні та ділові стосунки з екс-заступником начальника УСБУ в Львівській області Василем Бахмацьким). Безпосередньо на митниці цими питаннями займались старший зміни на митному пункту пропуску Рава-Руська Буньо Дмитро Іванович, довірена особа І.Бокало, та керівник Ягодинської митниці Шайда В.В. (м.т. 067-673-81-77), який особисто тісно спілкується з Р.Мудьом).
Перевантаження металу проходило також у м. Львів по вул. Квітова, 10 (територія “Львівського комунального ремонтно-будівельного підприємства механічних робіт”), де зареєстровано ТОВ “Шольц”, фактичним власником якого є вищевказаний Віталій Бобир, м.т. 067-314-41-01. Комерційним директором ТОВ “Шольц” є Семененко Сергій Васильович, м.т. 067-314-41-29, котрий відповідає також за конвертацію коштів, здобутих протиправним шляхом. У схемі також було задіяно підприємство В.Дудуха, розташоване на вул. Промислова, питання безпеки вирішує колишній заступник УКП УМВС України в Львівській області Ковалик Павло Степанович.
Впродовж 2008-2010 років, в місяць за кордон в середньому відправлялось 60-65 фур з кольоровим металом. Доля Р.Мудя, який забезпечував безпеку проходження вантажу та перетинання митниці, складала від 3 до 5 тисяч доларів США за одну фуру.
В середині 2010 року, обсяги контрабанди металу через Львівську область значно знизились. В 2011 році, члени ОЗУ “Морди” провели масований тиск на представників бізнесу, які займались металом з метою підпорядкування їх В.Бобиру. Також у 2011 році В.Бобир взяв 1,5 млн. доларів США у донецьких бізнесменів та не віддав їх у строк. В свою чергу останні вийшли на керівництво податкової адміністрації області та сина генерального прокурора України Артема Пшонку для повернення коштів. Прокурор Львівської області А.Пришко відмовився надавати будь-яку допомогу, але після прямої вказівки Генерального прокурора примусив Бобира вернути кошти. Однак, про цю ситуацію узнав начальник УСБУ області Юрій Кіцул, котрий за короткий проміжок часу з’ясував схему переправлення метала через Бобира та в жорстку наказав працівникам УСБУ області блокувати спроби перетину кордону автотранспортом Бобира. В результаті цієї вказівки впродовж вересня – грудня 2011 року на штраф майданчики потрапили 6 фур підприємства “Витал Х”.
Водночас, до поля зору Ю.Кіцула потрапила головним чином схема В.Бобира пов’язана з так званою “давальницькою сировиною”, коли німецькі фірми ввозили бувші у використанні радіатори для розбирання, пресування та зворотнього безподаткового вивозу.
У жовтні 2011 року “Морда”, зрозумівши складність роботи В.Бобира на території Львівської області, перепрофілює його та Мудя на роботу через Волинську область, а саме митний пост “Ягодин”.
У результаті цього, фури, що приходили з південних регіонів, становились на відстій та перевантаження у Львові та смт. Белз Сокальського району (база перевантаження розташована у районі залізничного вокзалу), потім виїжджали на Волинь (Ковель), звідки під конкретну митну зміну доходили до кордону. Необхідно відмітити, що після затримання фур Бобира на Львівщині, Р.Мудь запровадив супроводження вантажів, які проводили колишні працівники УОС Львівщини Ю.Кархут та О.Корнілов, а також діючі працівники УДСБЕЗ ГУМВС України у Львівській області:
Мельничук Роман Васильович, 30.11.1976 р.н., уродженець м. Львів, зареєстрований: м. Львів, вул. Хоткевича, 16, кв. 82. Паспорт громадянина України серії КС №438382, виданий Сихівським РВ 14.10.2005, закордонний паспорт серії АМ №598347, виданий 15.09.1998. Батько – Мельничук Василь Іванович, мати – Мельничук Марія Михайлівна, жінка – Кіндій Уляна Зіновіївна.
Скиба Анатолій Ярославович, 13.05.1982 р.н., уродженець м. Жовква Львівської області, зареєстрований: м. Львів, вул. Виговського, 45-А (гуртожиток ГУМВС). Паспорт громадянина України серії КС № 773414, виданий Залізничним РВ 22.04.2010, закордонний паспорт серії АТ №636213, вданий 14.11.2011. Свідоцтво про народження ІІІ-СГ 290544, видане Бишківською сільрадою 26.06.1982. Батько – Скиба Ярослав Дмитрович, колишній працівник УМВС, мати – Скиба Любов Іванівна. М.т.: 067-483-43-98, 067-300-60-03.
Мушкевич Володимир Ігорович, 3.04.1984 р.н., уродженець м. Львів. Зареєстрований: м. Львів, вул. Сяйво, 15, кв. 63. Паспорт громадянина України серії КВ №494300, виданий Залізничним РВ 12.09.2000. Свідоцтво про народження ІІІ-СГ 411698, видане 6.06.1984. Батько – Мушкевич Ігор Романович, працівник МРЕВ м. Львів, мати – Мушкевич Ірина Володимирівна.
У другій декаді січня 2012 року, працівниками УСБУ Львівської та Волинської областей впродовж доби на пункті митного пропуску Ягодин було затримано 6 фур (д.н. перших трьох фур “Вольво” червоного кольору з причепами: ВС 4006 ВК/ВС 1667 ХТ; ВС 2857ВМ/ВС 1665 ХТ; ВС 2860 ВМ/ВС0833ХТ), що пройшли митницю без відповідних документів. 18 січня 2012 року мобільний термінал Р.Мудя перебував у Волинській області з 9 години ранку до 16 години вечора (маршрут: м. Горохів – м. Луцьк – м. Рожище – м. Ковель – м. Любомль), 19.01.2012 – з 18 год. 30 хв. до 21 год. 40 хв. (маршрут: Новолинськ – Володимир-Волинський – с. Ставки Турійського району – с. Старовойтово Любомльського району). Супроводження вказаного вантажу територією Львівської області здійснювали вищевказані працівники УДСБЕЗ Львівської області на автомобілі Тойота Камрі, чорного кольору, д.н. АС 3000 ВС (вказаною машиною користувався А.Скиба, однак восени 2012 року на вказаній автомашині бачили К.Нестеренко). Після затримання та направлення працівниками Волинської митниці на експертизу прийшла відповідь про оцінку кожної фури по 1,8 тисяч гривень, проте суддя Любомльського суду Волинської області направив зразки вантажу на експертизу до м. Києва, поставивши перед експертами питання про зміст самого вантажу. В результаті додаткової експертизи було встановлено, що вантаж складається з хрому та цинку з домішками платини у малій концентрації, після чого кожна фура була оцінена в суму 1,2 млн. грн.
Вказана операція УСБУ призвела до того, що наприкінці січня 2012 року тодішнім головою СБУ В.Хорошковським була направлена шифротелеграма до обласних управлінь щодо проведення перевірок підприємств, що займаються операціями з металом.
У цей час виникає конфлікт між Р.Мудьом та І.Бокалом, зв’язаний з тим, що керівництво центрального апарату митниці, отримавши інформацію про затримання вказаного вантажу, провело внутрішнє розслідування та виявило, що поза їх відома в Україні 4 роки працювала система поставки кольорового металу на Захід за “чорною” схемою. Оскільки забезпечення вказаної схеми по лінії митниці було покладено на І.Бокало, йому було неофіційно виставлений штраф у декілька млн. доларів (4, по млн. за кожний рік роботи), у разі не сплати якого він повністю відсторонювався від усіх тем на кордоні. По допомогу у вирішенні конфлікту з Державною митною службою, І.Бокало звернувся до Р.Мудя, оскільки добре знав, що той представляє у цьому бізнесі інтереси кримінального авторитету “Морди” та тодішнього начальника УМВС України у Волинській області Богдана Щура, котрі мають сталі зв’язки у столиці. Однак, Р.Мудь відмовив тому і через зв’язки Б.Щура у Генеральній прокуратурі України почав вирішувати питання про визволення вантажу. Такий шанс він отримав у квітні, коли голова суду Любомльського району був у відпустці, а офіцер УСБУ у Волинській області, котрий проводив розробку, був на курсах у м.Києві. За вказівкою з Генеральної прокуратури України в Херсонській області було порушено кримінальну справу стосовно фірми, за документами якої відправлявся вантаж, після чого, для проведення слідчих дій, фури були забрані зі штрафмайданчика. Через декілька днів постанова про порушення кримінальної справи була скасована, однак місцезнаходження фур та вантажу встановити не вдалось. Вказана комбінація, обійшлась Р.Мудю та його хазяям у суму 400 тисяч доларів США, що була передана до Генеральної прокуратури. За достовірною інформацією, І.Бокало та Р.Мудь продовжують спілкуватись з питань кордону – 5.03.2013 І.Бокало провів більше 1,5 годин у оселі Р.Мудя на вул. Мучній (такі відносини пов’язують з тим, у 2013 році І.Бокало передали інформацію про те, що нове керівництво митниці не бачить його в схемах на кордоні).
Після цього, ТОВ “Шольц”, фури якого використовувались для переправлення металу, переоформлюються в оренду черкаській фірмі “Укрспецтранс”, через яку організовується та ж поставка металу за кордон, але під документи цієї ж черкаської фірми.
Необхідно також відмітити, що крім кольорового металу, що транспортувався з півдня країни, Р.Мудь фактично підпорядкував собі більшість невеликих фірм Львівської, Рівненської та Волинської областей, що займаються операціями з кольоровим металом для викупу в них продукції. Серед підприємств та фізичних осіб, що займаються цим видом діяльності та співпрацюють з Р.Мудьом відомі: ТОВ “ЗАХІДМЕТІНВЕСТ”, ЄДРПОУ 35495088, яворівські підприємці – брати на ім’я Ігор та Руслан (їх база розташована біля заводу “Сніжка”; збирають 5 тон кольорового металу на місяць – вивозиться на Тернопіль мікроавтобусом Мерседес Спрінтер, чорний метал – 150 тон здають на фірму “Днестр”), рівненська фірма колишнього начальника УКР області Ігоря Запорожченка (контракт з Мудьом підтримує прийомний син Запорожченка – Дмитро, м.т. 050-828-75-75), бізнесмен м. Городок на прізвище Гериш, луцький бізнесмен Анатолій Мартенюк.

Окремою темою заробітку Р.Мудя є дольова участь у бізнесі власника Львівської тютюнової фабрики Григорія Петровича Козловського (м.т. 097-349-95-36, 097-444-77-77).
За наявними даними, стосунки з Г.Козловським склались на початку 2000 років, коли той займався приватизацією “львівської табачки” та привласнив одну з ліній виробництва, котру вивіз з фабрики та запустив як додатковий – “чорний” вид заробітку. За інформацією джерел, Мудь неодноразово затримував фури Козловського, а потім отримавши на нього значний компромат примусив ввести свою людину (колишній працівник спецпідрозділу “Альфа” УСБУ Львівської області Сенишин Андрій Романович, м.т. 067-312-05-78. За оперативною інформацією, був причетний до розбійних нападів на фури та мікроавтобуси, якими транспортувались вартісна побутова техніка – плазмові телевізори, та мобільні телефони коштовних брендів типа “Верту” у період 2000 – 2003 років) в склад засновників “Гранд отелю” (на даний час Р.Мудь фактично є співвласником цього закладу, питання про приватизацію готелю Козловський та Мудь вирішували в міськраді через Адріана Гутника), крім того частина акцій, за інформацією джерел, оформлена на дружину Мудя.
З 2006 року стосунки Мудя та Козловського стають дуже тісними. Впродовж 2006-2008 років, ТОВ «Мегаєвробуд», ЄДРПОУ 32484094 (співзасновник Г.Козловський) ввозило через митницю устаткування для оновлення “лівої” лінії для випуску цигарок. За наявними даними, Р.Мудь вклав в це 400 тисяч доларів США.
Розквіт цигаркової теми настав для Козловського та Мудя у 2011 році, коли на Львівську митницю було призначено Пудрика Дениса Валерійовича (м.т. 067-627-86-20). Тоді (2005-2006 рр.) Мудь вирішував питання із закриттям митних документів для вантажів кримінального авторитета Львівщини Мочарського на прізвисько “Монах” (за тодішньою схемою, “Монах” нібито вивозив до Російської Федерації побутову та оргтехніку, яка в дійсності реалізовувалась на території України, а Пудрик лише робив відмітки на митниці про вивіз товару за кордон).
Відразу після призначення Д.Пудрика, останній щоденно почав зустрічатись вранці (з 8 до 9 години ранку) в ресторані готелю “Жорж” (готель “Жорж” також є власністю Мудя та Козловського. Готель не міг бути проданий, оскільки становить історичну цінність. З метою вирішення цього питання Р.Мудь підібрав подібну ситуацію з викупом іншого готельного закладу, що являвся історичною цінністю, і почав цим фактом шантажувати представників міськради, в результат чого отримали готель у власність. Директором готелю є коханка Козловського, а начальником охорони призначений колишній працівник УКП Мансуров) з Г.Козловським та Р.Мудьом. Періодично участь в цих ділових зустрічах приймав заступник начальника УСБУ області – начальник ГУ “К” Бахмацький Василь Іванович, м.т. 067-321-76-15 (переведений на початку вересня 2012 року на аналогічну посаду до Херсонської області; на початку 2013 року перейшов на роботу до Львівської ОДА). В.Бахмацький вирішував питання пов’язані із діями працівників УСБУ із документування незаконної діяльності з виготовлення та продажу цигарок. У “цигарковій темі” Г.Козловського суттєву роль відіграють довірена особа директора львівської тютюнової фабрики Олександр Свищов (прізвисько “Сєдой”, колишній учасник організованого злочинного угруповання, м.т. 067-314-38-40) та кум Козловського Квурт Володимир Леонідович (м.т. 050-315-12-55), котрі підтримують також зв’язки з Р.Мудьом. Тісний зв’язок з Р.Мудьом підтримує швагро (чоловік сестри Г.Козловського), колишній працівник УДСБЕЗ, потім УБОЗ Львівщини (працював разом з В.Телицею та Р.Галазом), а зараз начальник служби безпеки Львівської тютюнової фабрики Калінічук Борис Анатолійович (м.т. 097-248-63-28).

Система розповсюдження цигарок з підприємства Г.Козловського побудована на колишніх членах одного із злочинних угруповань, які збираються у Львові, по вул. Чигиринська (приміщення кафе-ресторану “Чигирин”). З керівником цієї групи — Шлапак Георгій, прізвиська “Жора”, “Ушастий” (вмер у січні 2013 року від серцевого нападу, неофіційний власник вказаного розважального закладу “Чигирин” та мережі кафе у м. Львів. Раніше Жора активно співпрацював з колишнім начальником УКП Львівщини С.Піддубним щодо контрабандного переправлення на територію України оргтехніки, аудіо-, відеотехніки, а також кави. Реалізація контрабанди відбувалась через харківський ринок “Барабашово”. В Жовківському районі мали цех із розливу спиртних напоїв, прикриття якого здійснював С.Піддубний та працівники УСБУ області. Уважався наближеною особою кримінального авторитета Львівщини П.Гюбнера на прізвисько «Хохол») підтримує зв’язок Олександр Свищов, а Жора в свою чергу має у підпорядкуванні найбільш крупного ділера контрафактних цигарок Борщевського Всеволода Миколайовича, 12.12.1979 р.н., (прізвисько “Сева”, у серпні 2012 р. користувався мобільним терміналом з № 098-312-44-49), зареєстрований: м. Львів, вул. Лінкольна, 45, кв. 136, паспорт громадянина України серії КА №036419, виданий 23.01.1996 Шевченківським РВ м. Львів, закордонний паспорт серії АМ №601388, виданий 12.11.1998, через котрого організовано розповсюдження цигарок дрібними партіями.

У період 2010-2012 років проходить максимальна активізація нелегального тютюнового бізнесу на Львівщині. Власні підпільні цеха на той час мають колишній начальник Західної регіональної митниці Т.Козак, начальник ГУМВС України в Львівській області Б.Щур, начальник УДСБЕЗ області Р.Галаз, а також Г.Козловський та Р.Мудь.
Крім того, активно розвивається тема випуску цигарок “Джин Лин” у третю зміну на Львівській тютюновій фабриці, на які замість акцизної марки наклеюється марка “дюті фрі”, після чого цигарки вказаної марки транспортуються до Закарпаття, звідки переправляються на Словаччину, Угорщину, а останнім часом Італію. Схему контрабандного потоку вибудовував особисто Мудь, використовуючи свої зв’язки серед працівників міліції Закарпаття, а саме працівника УБОЗ Олега Коноваленка (прізвисько “Психолог”, увільнений із займаної посади у вересні 2012 року). Також, за неперевіреною інформацією, для транспортування цигарок на Словаччину використовувались два підземні ходи під кордоном, виявлені влітку 2012 року. Необхідно відмітити, що з серпня 2012 року переправлення цигарок “Джин Лин” за кордон через Закарпаття майже не здійснюється (крім того наявна інформація, що Г.Козловський почав виводити свої активи у Польщу).

За оперативною інформацією, сам Р.Мудь має власну лінію по випуску контрафактних цигарок, розташовану у с. Угнів Сокальського району (30 км від Рава-Руської). Допомогу Р.Мудю надає мер с. Угнів Михайло Мороз (збирався змінити прізвище у зв’язку із затриманням його у Польщі при оборудках з контрафактною горілкою та цигарками, за іншою інформацією – був затриманий правоохоронцями Польщі за операції з наркотиками – амфетамін та екстазі).

Після виявлення в м.Ковелі працівниками УСБУ в Львівській області нелегального цеху з виготовлення цигарок, що належить Б.Щуру, активність Г.Козловського дещо вщухла. Проте, за отриманою інформацією в районі м. Дубно Р.Мудь організував склад перевантаження контрафактних цигарок та часто почав з’являтись там особисто або відправляє Романа Мельничука. Водночас, на Західній Україні запущені чутки про прикриття вказаного бізнесу працівниками УБОЗ УМВС України в Тернопільській області та особисто начальником цього підрозділу полковником міліції Полковниковим Григорієм Васильовичем (такі інсинуації можуть бути пов’язані невдоволенням Р.Мудя Г.Полковниковим, котрий відмовився у 2010 році здійснювати тиск на власника фірми “Поділля-тютюн” Андрія Ярему, який вийшов на той час зі сфери інтересів Р.Мудя).
Добре володіючи специфікою документування нелегального цигаркового бізнесу Р.Мудь на даний час створив конспіративну систему доставки товару до замовника, що виглядає наступним чином:

  • по інтернету здійснюється пошук водія;
  • за телефоном дають інформацію водієві про готель, де знаходяться документи на автотранспорт, зарплата, ключі від машини, сімка оператора мобільного зв’язку для екстреного зв’язку на якій записано один номер, адрес куди потрібно доставити вантаж;
  • документи на вантаж відсутні або не відповідають реальному змісту фури (в іншому випадку робляться документи під оренду фірми-перевізника і відразу ж робиться пломба на вантажі відповідного перевізника);
  • після виїзду вантажівки з місця відстою, без відома водія, до неї додається машина супроводження в якій знаходяться діючі працівники УДСБЕЗ ГУМВС в Львівській області або колишні працівники УОС цієї ж області (Ю.Кархут, О.Корнілов).

Відомою операцією Р.Мудя по зароблянню коштів є затримання в Яворівському районі (пройшла через митний пост “Краківець”) фури з вантажем контрабандною парфумерією на суму 1,2 млн. доларів США. Вказаний вантаж належав Гродзієцькому Роману Євгеновичу, прізвисько “Грузин” (працює з партнерами Ростислав Карапінка та Ханес), і він намагався заробити окремо від своїх компаньйонів.
Після затримання “Грузин” намагався вирішити питання з Р.Мудьом, сплативши 100 тисяч доларів США, однак той відпустив вантаж тільки після отримання 300 тисяч доларів США.
За наявними даними, Р.Мудь підтримує зв’язки з компаньйоном “Грузина” Ростиславом Карапінкою.

У 2012 році Р.Мудь організував підкидання 400 доларів США нібито як хабар лісничому одного з лісових господарств Львівщини на прізвище Тиховський (син вказаної особи працює в УОС ГУМВС України в Львівській області). Після підкидання коштів Тиховського-старшого затримали працівники ДСБЕЗ Львівської області. Р.Мудь за закриття питання та не порушення кримінальної справи отримав 10 тисяч доларів США.

Наприкінці 2012 року (листопад-грудень) Р.Мудь та довірена особа колишнього начальника МРЕВ УДАІ ГУМВС України в Львівській області В.Клепача Василь Гусєв на прізвисько “Гусь” (при підтримці самого Клепача та його тестя) організували схему по ввезенню на територію України не розмитненого автотранспорту. За вказаною схемою, автомобілі типу напіввантажні пікапи (“Фольксваген Кедді”, “Сітроен Берлінго” і т.п.) ввозились на Україну через Рава-Руський митний пост у вантажних відсіках “каміонів” (фура з кузовом та вантажною частиною, що не роз’єднуються) та причіпах до них. У грудні 2012 року переправляли одну машину на тиждень, впродовж січня та початку лютого 2013 року обсяг зріс до 5-6 автомашин на тиждень. Забезпечував проходження митниці кум Мудя – начальник УДСБЕЗ ГУМВС України в Львівській області Р.Галаз, безпосередніми організаторами виступали Мудь та Гусєв, Клепач та його тесть надавали територію колишньої бази (власність тестя Клепача) в м. Жовква по вул. Ярослава Мудрого (під естакадою) для розвантаження ”каміонів”.

У березні 2013 року, Р.Мудь надав інформацію стосовно своїх конкурентів по продовольчій контрабанді (ПП “Леоград-сервіс”, Карапінка, Гродзієвський – спеціалізація продукти харчування – м’ясо, фрукти) працівникам центрального апарату податкової міліції та ДДСБЕЗ МВС України, котрі знаходились в області на відпрацюванні.
Завдяки Р.Мудю працівниками правоохоронних органів затримали контрабандний вантаж на митниці (нібито ввозився для “Родинної ковбаски”) та провели виїмку документів, що не відповідали реально ввезеному товару (Р.Мудь надав “точкову” наводку на вантаж), після чого було порушено кримінальну справу. Вирішення цієї справи коштувало власникам “Леоград-сервіс” до 1 млн. доларів США.

Р.Галазом та Р.Мудьом організовано наприкінці весни, разом з працівниками УСБУ в Львівській області, проект щодо контрабанди контрафактних цигарок до Польщі. Вказаний проект розроблений Р.Галазом, Р.Мудьом та І.Бокало, за підтримки та забезпечення заступника начальника УСБУ в Львівській області – начальника Головного відділу КБОЗ Феделеша Михайла Михайловича. Так, підлеглий М.Феделеша – Роман Лужецький повністю контролює працівників прикордонної служби Львівської області та за їх допомоги організував канал переправлення цигарок через так звану “зеленку” (поза межами митних постів) поряд з митними постами “Рава-Руська” та “Шегині”. Таким чином, за розподілом функцій – Р.Галаз та Р.Мудь забезпечують виробництво та поставку цигарок до кордону, М.Феделеш та Р.Лужецький – переправлення через кордон, Р.Мудь та І.Бокало – підбір покупців на польському боці. За отриманою інформацією, за ніч поставка складає до 2 тисяч коробів цигарок.

З літа 2013 року Р.Мудь активно втрутився в процеси із перерозподілу ринку нелегальних врізок в трубопровід в Львівській області. За наявними даними, з початку 2013 року, члени угруповання “Морди” намагаються взяти цей бізнес під себе – так в липні 2013 року ними побитий відомий львівський сутенер Руслан Козярський, котрий також мав долю у врізках.
Р.Мудь в свою чергу, за вказівкою “Морди” здійснює заходи щодо виявлення врізок контрагентів з їх подальшим документуванням та передачею під контроль членам ОЗУ “Морди”. Для цього ним використовуються можливості бригади Кархута, котрі виїжджають завчасно на можливі місця врізок з метою їх виявлення.

Р.Мудь створив з діючих та колишніх працівників міліції та СБУ власну службу безпеки.
З ним активно співпрацює начальник відділу УОТЗ ГУМВС України у Львівській області Орест Галаз (брат начальника УДСБЕЗ), котрий надає йому матеріали трафіків, а також періодично, під “ліві” завдання, забезпечує проведення ОТЗ №6. Також Р.Мудь сплачує 1 тисячу доларів США на місяць начальнику відділу УОТЗ УСБУ в Львівській області на ім’я Костянтин, котрий забезпечує йому доступ до матеріалів, отриманих у результаті зняття інформації з каналів телефонного зв’язку (вказаний контакт отриманий Р.Мудьом завдяки колишньому заступнику начальника УСБУ – начальника відділу “К” Василя Бахмацького, через якого Мудь вирішував питання, що виникали з працівниками СБУ).
З весни 2011 року Р.Мудь починає залучати начальника УОС Ю.Кархута до виконання власних завдань. В подальшому, вивчивши скрутне матеріальне становище Кархута – відсутність власного житла, він на початку осені придбав для нього квартиру №47 по вул. Кульпарківській, 128, де за його кошти було виконано ремонт. Фактично з літа 2011 року Р.Мудь використовує Ю.Кархута як керівника групи супроводження контрабандних вантажів, а також для спостереження за особами, які представляють інтерес для нього або Б.Щура. За декілька місяців до звільнення Ю.Кархута почали часто спостерігати на службовому автомобілі “Шкода Октавія”, червоного кольору, у районі с. Давидів, де розташований склад контрактних цигарок, який через підставних осіб належить Р.Мудю. Ю.Кархут після звільнення до цієї роботи підтягнув колишнього працівника УОС – Корнілова Олега Олександровича, 19.06.1971 р.н., проживає: м. Львів, вул. Симоненка, 20, кв. 30, м.т.: 067-773-75-59.
Прикриття протиправної діяльності та зловживань Р.Мудя здійснює його кум – начальник УДСБЕЗ ГУМВС України в Львівській області Р.Галаз (м.т. 067-671-25-30).
Виступаючи в 2010-2011 роках як “гаманець” тодішнього начальника ГУМВС України в Львівській області Щура Богдана Володимировича, став його довіреною особою. Після переходу на Волинь Щур розглядав питання про призначення Р.Мудя начальником ВВБ області.
Тісні стосунки Мудь підтримує з працівником ДДСБЕЗ МВС України – начальником відділу із документування хабарництва Демидюком Сергієм Васильовичем (м.т. 067-291-28-81).

Зароблені кошти Р.Мудь вклав у придбання наступної нерухомості:
1. м. Львів, вул. Підголоско, 15, 3 під’їзд, 3 поверх – квартира наліво (3 кімнати).
2. м. Львів, вул. Коновальця, 11-В або 17, 2 поверх, 3 кімнати. Вказана квартира здавалась в найом директорові автобусного заводу “ЛАЗ”.
3. м. Львів, вул. Глибока, 1 поверх, 2 або 3 кімнатна квартира.
Нерухомість реєструвалась на дружину, своїх та дружининих батьків.

За оперативними даними, ще близько 15 квартир зареєстровані Р.Мудьом на підставних осіб. За отриманими даними, Р.Мудь викупав поверхові площадки для подальшого використання у різноманітних цілях (конспіративні квартири, хабарі для зацікавлених осіб).
На Сихівському районі викупив для дружини дитячий садок, котрий працює як приватний дошкільний заклад. Дружина особисто приїжджає вранці на Фольксвагені Туарезі для відкриття закладу.

Наприкінці літа-початку осені 2012 року більшість ділових зустрічей Р.Мудь проводив у районі вулиці Саксаганського в кафе “Бровар”, що є місцем зустрічей працівників обласної прокуратури. Неодноразово в цьому місці помічали працівницю Управління оперативної служби ГУМВС України у Львівській області Нестеренко Ксенію Валеріївну (працює на вільнонайманій посаді), котра тривалий час співпрацює з Б.Щуром, Р.Мудьом, В.Дідухом з питань збору та передачі конфіденційної інформації вищевказаним особам.
У вересні-жовтні 2012 року до Львівської області приїжджав представник (полковник) центрального апарату СБУ, котрий розшукував Р.Мудя. За його словами, Р.Мудь заволодів шахрайським шляхом більше 3 млн. доларами США (2 млн. доларів США відомого червоноградського перевізника – контрабандиста Павла Волкова, 800 тисяч доларів США – колишньому митнику Івану Бокалу за метал).
Довірена особа В.Дідуха В.Бобир, котрого охороняють два особисті охоронці, звернувся по посилення охорони та вимагає 4 особистих охоронців.
За оперативною інформацією, у жовтні 2012 року у Р.Мудя виникли суттєві проблеми по цигарковому бізнесу.
Ряд виїздів за кордон впродовж 2012 року на мікроавтобусах пов’язують з тим, що Мудь особисто почав перевозити “чорну” готівку.

Наприкінці весни 2013 року Р.Галаз став проводити всі свої ділові зустрічі у ресторані розважального центру “Аквапарк”, що належить депутату міської ради від ВО “Свобода” Адріану Гутнику, відомий серед львівського криміналітету під прізвиськом “Кепка”. У вказаному закладі Р.Галаз постійно зустрічається з функціонерами ВО “Свобода” (А.Гутник, голова Львівської обласної ради П.Колодій), а також їх бізнес-партнерами з партії “УДАР” П.Адамиком та Я.Гінкою. На більшості зустрічей також присутній кум та довірена особа Р.Галаза – Р.Мудь.

Крім підтримання зв’язків з представниками “Свободи” та “УДАРу” Галаз та Мудь періодично зустрічаються з Ярославом Дубневичем. Як правило зустрічі відбуваються у приміщенні готелю “Гранд-отель”, що офіційно належить бізнес-партнеру Мудя Г.Козловському та безпосередньо самому Р.Мудю (через підставну особу – колишнього працівника УСБУ А.Сенишина). В “Гранд-отелі” проводяться зустрічі та застілля після полювань Дубневича, на які він постійно виїжджає в Золочівське лісництво (за останній рік двічі), с. Пятачани Стрийського району та смт. Лопатин Радехівського району. У викупі готелів “Гранд-отель” та “Жорж” власникові Вінниківської тютюнової фабрики Г.Козловському сприяв “свободівець” А.Гутник, фактично представляючи його інтереси перед мером А.Садовим.

Оцените материал:
54321
(Всего 1, Балл 5 из 5)
Поделитесь в социальных сетях:

8 ответов

  1. Если кто знает где сейчас находится этот гражданин Мудь Роман прошу сообщить в спецподразделение Сокол или мне лично. Вознаграждение и анонимность гарантирую.

  2. “Чрезвычайно тщеславен. Однако страдает множеством неизлечимых личных психических комплексов, требующих серьезной психотерапевтической компенсации. Испытывает сильные внутренние стрессы из за мнимой нереализованности потенциала. Ненавидит и безумно боится средств массовой информации и неоднократно прямо высказывался за уничтожение любых медиа. Великолепно владеет искусством создания финансовых пирамид. Предпочитает разрабатывать сложные схемы воровства государственных денег. Необычайно жаден”.

    “Использует близость ко властным структурам как инструмент для перекачивания денег в собственный бизнес, государственных денег или денег из чужого бизнеса — в собственный карман”.

    “Хорошо и плотно садится на государственные финансовые потоки. Так как нет дополнительных накладных расходов и налогов и прочих отчислений, доходность его бизнеса вырастает во сто крат”.

    “Что освоил господин Яценко? Он освоил игру именами, громкими фамилиями. Он это умеет. Вот на это повелся и я в начале своей деятельности в Минэкономики. Видимо, повлияло то, что 2 года я не был в коридорах власти. Оперируя громкими именами, а я не всегда мог проверить, Яценко удалось навязать мне кое-какие кадровые решения”, отметил Цушко.

    “Мені подзвонив Яценко. Він казав жахливі речі. Про те, що знищить мене і мій бізнес. Про те, що всі і вся в його кишені. З відповідною заявою я звернулась до Генпрокуратури. Пізніше дізналася, що він погрожує не одній мені. Зокрема, Ігорю Рубану (“Державний комітет інформатизації України”), він розказував, що “виріже всю його родину”, — розповіла Світлана Зварич.

    “Так как он вошел в БЮТ в разгар разоблачительной кампании против его криминального бизнеса, то, можно предположить, что Яценко единоразово выплатил не менее 10 млн долларов. Его ежегодные затраты на покупку прочих депутатов — от 2 до 5 миллионов долларов. Некоторым “коллегам” он просто обещает деятельное соучастие в криминальных схемах”.

    “Історія почала розкручуватися в 2001 році. Тоді 24-річний Антон Яценко і його сусід Володимир Врублевський почали при Мінекономіки розробку документації, схем, алгоритмів для сфери державних закупівель. По закінченню роботи хлопці оформили патенти. А потім поставили керівників міністерств та відомств перед фактом, що у них авторські права на все, що стосується організації тендерів.

    І хоча патенти були доволі сумнівні, в наступні роки Яценком були створенні сотні організацій, які мов павутина обплутали весь механізм тендерних закупівель. За будь-яку послугу, документ, висновок експерта, допущення до торгів чи розміщення інформації про закупки треба було платити грубі гроші на рахунки приватних фірм.

    А засновниками цих фірм-паразитів, особливо в перші роки, були батько Антона Яценко, його мати, дружина, сестра, чоловік сестри Яценко, його сусіди тощо.

    Згодом родичі та друзі Яценка утворили СГО “Тендерна палата України”, яка начебто виконувала функції суспільного контролю над порядком в держзакупівлях. І нарешті в середині 2005 року Верховна Рада в законі закріпила схему, створену Антоном Яценком.

    После публикации на ОРД сообщения о том, что он и есть тот депутат, которого собираются лишить неприкосновенности и арестовать, Антон срочно оформил себе в больнице на Фрунзе справку о невменяемости. Чтобы в дальнейшем было проще избежать уголовного наказания.

    Яценко – давний пациент центральной психиатрической больницы, о чем еще летом писал сайт “Тема” .

    Сегодня лишились должностей люди Антона из структур Минэкономики: Олег Поволоцкий был вышиблен из Госпотребстандарта, Юрий Витренко – с должности замминистра, а Татьяну Рудь, возглавлявшую инспекцию по ценам, уже арестовали за взяточничество.

    Сьогодні Яценко паралельно з рейдерським захопленням оціночної галузі збирається знову керувати розв’язуванням питань державних закупівель (прийнято Закон України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань державних закупівель”).

  3. Фото: economics.lb.ua

    «Центр протидії корупції» і «Наші Гроші» підготували найбільше розслідування щодо бізнесу братів Клюєвих, включно з розкриттям офшорів (інфографіка).

    Андрій Петрович Клюєв, народжений 12 серпня 1964 року у Донецьку, з 14 лютого 2012 року є секретарем Ради Національної Безпеки та Оборони України.

    В Україні Андрій Клюєв відомий як близький соратник Віктора Януковича та друг проросійського лобіста Віктора Медведучка.

    З 1994 до 2002 років Андрій Клюєв працював на різних високих державних посадах у Донецькій міській, обласній радах та обласній державній адміністрації. Зокрема, в 1998–2002 пан Клюєв був заступником голови обласної Донецької державної адміністрації Віктора Януковича. В 2002 Андрій Клюєв був обраний до Верховної Ради України. У період з 2002 по 2012 роки Андрій Клюєв тричі був призначений віце-прем’єр-міністром України.

    З 2001 року А. Клюєв є заступником голови Партії Регіонів України. На парламентських виборах 2012 року він очолював виборчий штаб Партії Регіонів. Більш того, він вже призначений головою виборчого штабу Віктора Януковичана президентських виборах, що відбудуться у 2015 року.

    З березня 2013 року президент Янукович офіційно призначив Андрія Клюєва головою з підготовки України до підписання угоди про Асоціацію з ЄС.

    Як відомо, підписання цієї угоди було провалено урядом Азарова, що викликало багатотисячні протести. За матеріалами інтернет-видання «Українська Правда» саме А. Клюєв був відповідальним за силовий розгін мирного протесту в Києві 30 листопада 2013. Ця теза була підверджена показаннями Олександра Попова, голови Київської міської держадміністрації.

    Брат Андрія Клюєва Сергій Клюєв з 2006 року є народним депутатом України від фракції Партії Регіонів.

    Сергій Клюєв з 2007 року є членом Ради Національного Банку України. Тривалий час керував групою щодо міжпарламентських зв’язків з Австрією.

    На cьогодні входить до парламентського комітету з питань фінансів та банківської діяльності та є членом cпеціальної контрольної комісії Верховної Ради України з питань приватизації.

    Брати Сергій та Андрій Клюєви тісно пов’язані своєю бізнес діяльністю, саме тому їх статки та бізнес-капітали зазвичай оцінюють в Україні, як спільні.

    В березні 2013 року журнал Фокус оцінив статки братів Клюєвих на суму 618 мільйонів доларів. В 2011–2012 роках журнал Кореспондент оцінив статки обох братів на суму 130–140 мільйонів доларів.

    Офіційна зарплата на державній службі Андрія Клюєва в 2012 році складала 395 892 гривень за рік. Згідно декларації А. Клюєв не отримував прибутку за кордоном.

    Офіційна зарплата на державній службі Сергія Клюєва в 2011 році складала 189 561 грн. Сергій Клюєв в цей рік отримав прибуток за кордоном на суму 946 грн.

    Сергій та Андрій Клюєви мешкають в розкішних маєтках поблизу Києва.

    У вересні 2013 року Сергій Клюєв викупив за 146,6 млн грн ТОВ «Танталіт», яке здає в оренду Президенту України Віктору Януковичу розкішну резиденцію в Межигір’ї.

    АВСТРІЙСЬКА ПРОПИСКА БІЗНЕС-ІМПЕРІЇ.

    Родинна бізнес-імперія братів Клюєвих зосереджена навколо ПрАТ «Завод Напівпровідників» та ПрАТ «Укрпідшипник»,власніcть на які оформлена через австрійські компаній Activ Solar GmbHта Slav Handel Vertretung und Beteiligung AG (Slav AG).Компанії Activ Solar GmbHта Slav AG обслуговується в австрійському банку UniCredit Bank Austria AG 1010 Wien та зареєстровані за однією адресою — Wipplingerstra?e 35; 1010 Wien.

    Існує більше 70 компаній Клюєвих в Україні, котрі прямо чи опосередковано пов’язані з названими вище австрійськими холдинговими підприємствами. Це і як великі промислові заводи, фінансово-холдингові компанії, банки, так і компанії-прокладки, які використовуються для оптимізації оподаткування, освоєння бюджетних грошей та приховування справжнього фактичного власника бізнесів. Більше того, до бізнес-імперії включені десятки офшорних фірм з Кіпру, Нідерландів, Люксембургу та інших країн Європи та світу. Обслуговує ці компанії ціла плеяда професійних іноземних юристів та експертів з офшорного бізнесу.

    Компанія Slav AG заснована в 1994 році і належить повністю братам Клюєвим. Пані Ірина Клюєва, дружина Сергія Клюєва, є членом ради директорів компанії. Водночас, Ірина Клюєва зареєстрована за адресою Groissaustra?e, будинок 12, Тульбінгер у дорогому заміському будинку, який належить австрійській фірмі GBM Handels- und Vertretungs GmbH. Акціонерами компанії GBM є дві юридичні особи — Bulinga Ventures LLC та Revaldo Holdings Ltd.

    Cтаном на грудень 2013 року Slav AG має оборот в сумі 108,99 мільйонів Євро. В той же час, компанія виглядає дуже успішною та прибутковою. Slav AG через свої дочірні підприємства займається відновлювальною енергетикою, фінансовими послугами, розвитком бізнесів. Компанія надає широкий спектр банківських послуг — позики, депозити, зберігання цінних паперів, торгівля золотом, рахунки для інвестиційних операцій, послуги страхування. Окрім того, компанія продає продукцію з різних видів металу та бойлери для обігріву. Slav AG має операції в країнах СНГ, Польщі, Чехії, Македонії, Болгарії, Ізраелі, Данії, Угорщині, Румунії, Франції, Туреччині, Росії, Казахстані, Великобританії, Індії, Нідерландах, Пакистанії, Словаччині, Словенії, та Швейцарії. Slav AG є мажоритарним власником офісного центру Gazometer в Австрії. До 2009 року акції Slav Handel були розміщені на австрійському фондовому ринку.

    Activ Solar GmbH було зареєстровано 15 лютого 2008 року в Австрії компанією Slav Beteiligung GmbH, яка, у свою чергу, заснована 7 грудня 2005 року і належить компанії Slav AG. В кінці 2008 року єдиним власником компанії Activ Solar GmbH став зять Сергія Клюєва Каве Ертефай. Каве Ертефай є ще й директором дочірнього підприємства Activ Solar GmbH на Кіпрі — компанії AST ACTIV SOLAR TRADING LTD. В інтернеті є публічно доступні матеріали та відео з дорогого весіллядочки Сергія Клюєва Ольги Клюєвої та Каве Ертефая у Ліхтенштейнському Палаці у Відні.

    З липня 2009 року 100% акцій Activ Solar GmbH належать Ліхтенштейнському P&A Corporate Trust, який контролюється юристом Рейнхардом Прокшем. В ТОВ «Актив Солар» — українській дочірній структурі компанії Activ Solar GmbH — менеджером з розвитку бізнесу працює Богдан Клюєв, син Андрія Клюєва.

    Activ Solar GmbH на разі є найбільшим виробником сонячної енергії в Україні. В червні 2013 року Каве Ертефай в інтерв’ю Блумбергу зазначив, що успішний досвід розвитку сонячної енергії в Україні компанія планує поширювати в країни Середнього Сходу, зокрема в Об’єднаних Арабських Еміратах, Катарі, Йорданії. Більш того, компанія, за словами Каве Ертефая, у 2012 році інвестувала в енергетичний проект у США, а також планує інвестиції в Мексику.

    ЯК ACTIV SOLAR GMBH СТАВ НАЙБІЛЬШИМ ТА УСПІШНИМ ВИРОБНИКОМ СОНЯЧНОЇ ЕНЕРГІЇ В УКРАЇНІ?

    Activ Solar GmbH на своєму сайті повідомляє, що має в розробці 11 сонячних електростанцій в Україні, з яких будівництво 10 вже завершено. Електростанції розташовані на території трьох областей України, зокрема на Одещині, Миколаївщині та в Криму. За інформацією з сайту Activ Solar розробка електростанції включає в себе планування, пошук та структурування фінансування, будівництво та управління вже готовими об’єктами.

    Лише в Кримські електростанції, за словами керівника ТОВ «Актив Солар» — українського представництва Activ Solar GmbH, Михайла Черевкакомпанія залучила 8.1 мільярд гривень інвестицій. В основному, якщо вірити панові Черевку, це мали би бути кредитні кошти з іноземних банків — жодної копійки бюджетних грошей на будівництво станцій не було витрачено.

    Водночас, є обгрунтовані підстави вважати, що Activ Solar своєму успіху завдячує саме завдяки всесторонній підтримці з державного бюджету та сприяння вищих державних органів, зокрема, тих, де працюють і на які мають вплив Андрій та Сергій Клюєви.

    КОМУ НАЛЕЖАТЬ ЕЛЕКТРОСТАНЦІЇ?

    11 сонячних електростанцій, згаданих на сайті Activ Solar GmbH, перебувають в користуванні у 28 українських компаній, які офіційно мають ліцензії на виробництво сонячної електроенергії. 25 з них вже користуються зеленим тарифом, який запроваджений в Україні з 2008 року, коли були прийняті зміни до закону України «Про електроенергетику».

    Компанії зареєстровані у період між 2009–2012 роками. Вони мають схожі назви, офіційні адреси, керівництво, а також вражаючу розгалужену офшорну структуру влаcності.

    Наприклад, елекстростанція Перово, яка за потужністю є найбільшою у світі, оформлена на п’ять компаній: Дельта Солар,Зета Солар, Альфа Солар, Бета Солар, Гамма Солар. Всі вони зареєстровані 23–25 червня 2010 року за адресою 95011, Автономна Республіка Крим, місто Сімферополь, Центральний район, ВУЛИЦЯ СЕРГЄЄВА-ЦЕНСЬКОГО/ТУРЕЦЬКА, будинок 12/4, атакож мають спільного директора — Коваленка Романа Вікторовича. Засновником компаній були або ж австрійська Activ Solar GmbH або ж його дочірня компанія ТОВ «Актив Солар», юридична адреса якої ідентична з адресою громадської приймальні Сергія Клюєва — Різницька 3, м. Київ.

    Activ Solar GmbH інвестувала 488,7 мільйонів гривень в Дельта Солар, якою володіла до 2013 року. Нещодавно цю частку статутного капіталу Дельта Солар викупила інша австрійська компанія BlackSeaRenewableEnergiesGMBH, створена 25 березня 2011 року. Остання є власником Кіпрської АurniaCommercialLtd, створеної в лютому 2011 року. Новостворена АurniaCommercialLtd зі статутним капіталом в 1000 Euro якимось дивом нафандрайзерила та «інвестувала» в сонячні українські компанії близько 900 мільйонів гривень, викупивши контрольні частки в Зета-, Альфа-, Бета-, Гамма- Соларах. При чому, «інвестиційна транзакція» мала би відбуватися за межами України, так як-де-юре Кіпрська компанія купувала статутну частку в австрійської Activ Solar GmbH.

    Австрійська BlackSeaRenewableEnergiesGMBH «інвестувала» також близько 40 мільйонів гривень в елекстростанцію «Родніковоє», яка оформлена на Крайміа Солар 1, Крайміа Солар 2, Крайміа Солар 3, Крайміа Солар 4, Крайміа Солар 5.

    Власником BlackSeaRenewableEnergiesGMBH є інша австрійська компанія CEECleanEconomicEnergyAG, яка належить створеній у 2012 році Люксембурзькій CEE CLEAN ECONOMIC ENERGY HOLDING S.A.R.L.Остання, в свою чергу, належить компанії з Джерсі CEE CLEAN ECONOMIC ENERGY HOLDINGs Limited, директором якої є Michael George Jeffrey — резидент Британії, що працює в Carey Olsen Law Firm, яка спеціалізується на обслуговуванні офшорного бізнесу. Кінцевий власник компанії в Джерсі прихований.

    Електростанції Охотніково та Лиманська прописані на 6 українських компаній-клонів — Омао Солар, Оспрій Солар, Оріол Солар, Оузіл Солар, Лиманська Енерджи 1, Лиманська Енерджи 2 — з сумарним статутним капіталом 1 мільярд 270 мільйонів гривень, які належать створеній 2 квітня 2013 року Нідерландській Hyperion Netherlands B.V.зі статутним капіталом в 1 Євро. Hyperion Netherlands B.v. , в свою чергу, належить іншій голандській компаніїLarnaca B.V.зі статутним капіталом в 18 тисяч Євро, власником та директором якої є голандець Marcus Jacobus Maria.

    Електростанції Старокозача та Дунайська оформлені на компанії Дунайська СЕС-1, Дунайська СЕС-2, Франко Соларта Франко Піві. Всі чотири компанії із загальною сумою статутного капіталу належать голандській Helios Netherlands B.V.зі статутним капіталом 1 Євро. До-речі, ця компанія за збігом обставин також створена 2 квітня 2013 року. Через ще одну голандську компанію та три люксембурзькі слід кінцевого власника Helios Netherlands B.V.веде до Fiduciaire Probitas S.a.r.l, управляючим партнером якої є сертифікований голандський аудитор Stephane Spedener.

    Кінцевими власниками елекстростанцій Мітяєво, Миколаївка та Болград є 5 громадян Кіпру, які мають 100% частки Кіпрських «інвесторів» зі статутним капіталом по 1000 Euro. Сумарно ці 5 громадян через Кіпрські компанії — Krasolena Investment LTD,Koltreso Commercial LTD, KVALISTO HOLDINGS LTD — вклали 1 мільярд 650 мільйонів гривень в українські компанії Оул Солар, Оріон Солар, Кларіон Солар, Капелла Солар, Болград Солар. До-речі, всі ці кошти мали б піти на рахунки попереднього власника українських cоларів — австрійської Activ Solar GmbH.

    Електростанція Приозерна оформлена на компанії Приозерне 1 та Приозерне 2, які належать голандській AbHolom B.V.зі статутним капіталом в 18 000 Єврота Кіпрській Gunaldi Commercial Ltd. зі статутним капіталом 1000 Євро. Власниками Кіпрської компанії є два Кіпріоти. Власник Нідерландського «інвестора» невідомий, а директором є Zuidema Hendrikus.

    І лише Вознесенська електростанція ще й досі через Нептун Солар належить напряму Activ Solar GmbH, яка інвестувала 239,8 млн грн. Виходячи з тенденції, описаної вище, невдовзі варто чекати продажу і цієї станції різним новоствореним офшорам.

    Таким чином, 28 українських компаній, які належать цілому ряду новостворених офшорів зі статуним капіталом від 1 до 1000 Євро з Кіпру, Нідерландів та Люксембургу, мають ліцензії на виробництво сонячної електроенергії в Україні. Саме ці компанії гарантовано до 2030 року продаватимуть сонячну електроенергію державі за найвищим зеленим тарифом у Європі. В 2013 році держава заплатила 1,6 млрд грн компаніям з групи «Актив Солар» за вироблену сонячну електроенергію. В наступні роки ця сума збільшиться, так як частина електростанцій ще тільки вводиться в експлуатацію, а нові ще будуються.

    Цілий ряд фактів та доказів вказують, що фактичними бенефіціарними власниками цих 28 компаній в Україні, а також мережі вищезгаданих офшорів є Андрій та Сергій Клюєви.

    ЗЕЛЕНИЙ ТАРИФ

    Зелений тариф в Україні — це спеціальний тариф, за яким закуповується електроенергія у виробників альтернативних джерел енергії. Так, сонячну електроенергію в Україні держава гарантовано купує за 505,09 коп, в той час як атомна електроенергія коштує 21 копійку за 1 кВт-год. Це найбільший зелений тариф в Європі. Він діятиме до 2030 року. Причому, до того часу альтернативна енергетика задовільнятиме не більше 5% потреб українського ринку.

    В Україні всі виробники електроенергії продають її на оптовому ринку, який контролює державна компанія «Укренерго». Укренерго, в свою чергу, збуває продукцію в Обленерего, які доводять електроенергію до кінцевих споживачів -фізичних та юридичних осіб. Таким чином, в кінцевому рахунку, зелений тариф виплачують сонячним електростанціям усі мешканці України.

    З листопада 2012 року до законодавчого регулювання про сонячну енергетику ввійшла в дію норма про місцеву складову, яка обов’язковою умовою отримання зеленого тарифу визначає використання 30% складових об’єкта електроенергетики українського походження. Умова поширюється на об’єкти, будівництво яких розпочато з 1 січня 2012 року і які введені в експлуатацію до січня 2013 року. Для об’єктів, які вводяться в експлуатацію до 1 січня 2014 року, місцева складова становитиме 50%. Норма про місцеву складову була в законі і з 2008 року, однак вона була відстроченою, так як до жовтня 2012 року не існувало затвердженого порядку розрахунку.

    Експерти та інвестори ринку сонячної електроенергії дуже критично прокоментували норму про «місцеву складову», так як в Україні обладнання, устаткування та матеріали для сонячної електроенегії фактично ніким не виробляється. Іноземні виробники не встигли підготуватися до такої дискримінаційної норми. Водночас, один іноземний інвестор вже починаючи з 2008 року системно працював над налагодженням виробництва місцевих складових для сонячної електроенергії. Ім’я цього інвестора — Activ Solar GmbH, який з 2008 року володіє ПрАТ «Завод Напівпровідників».

    Задовільнити вимоги закону про місцеву складову виробники сонячної електроенергії можуть, використочуючи полікристалічний кремній українського виробництва — так відзначено в статті 17–3 Закону України «Про Електроенергетику»:

    Виробництво полікристалічного кремнію (Polycrystalline Silicon) здійснює Activ Solar GmbH на потужностях ПрАТ «Завод Напівпровідників».

    ПРАТ «ЗАВОД НАПІВПРОВІДНИКІВ»: ЗОЛОТИЙ ПОЛІКРЕМНІЙ

    ПрАТ «Завод Напівпровідників» утворився в 2002 році після реорганізації ВАТ «Завод Напівпровідників», що був створений ще за часів СРСР та входив до Запорізького титаномагнієвого комбінату.

    До 2 кварталу 2007 року завод був у державні власності.

    З 3 кварталу 2007 року 75% власності перейшло до ТОВ «Сілікон», яке до 4 кварталу 2007 передало свою частку ТОВ «СІ-ІНВЕСТ». Станом на 1 квартал 2008 року ТОВ «СІ-ІНВЕСТ» вже мала 99% акцій заводу, викупши державну частку. В 4 кварталі 2008 року 75% частки заводу перейшло «Activ Solar». Варто відзначити, що приватизація заводу відбулася за часів, коли Віктор Янукович був Прем’єр-міністром України, а Андрій Клюєв — віце-прем’єр-міністром

    Протягом 2009 — на початку 2010 рр ПрАТ «Завод Напівпровідників», будучи збитковим підприємством, підписав кілька кредитних договорів з Державним ПАТ «Укрексімбанк”на загальну суму близько 458 мільйонів Євро.

    Призначення кредитів — для фінансування інвестиційного проекту зі створення сучасного виробництва трихлорсилану, полікремнію та монокремнію. Заставою по кредитам стало майно та майнові права за зовнішньоекономічними контрактами поставки обладнання, а також продукція майбутніх періодів. Тобто державний банк видав збитковому підприємству, що перебуває у власності австрійської компанії, величезний кредит під заставу не ліквідного обладнання та виробленого у майбутньому неліквідного матеріалу. Рішення про надання ризикованих кредитів такої суми повинно прийматися на рівні вищого керівництва ПАТ Укрексімбанк. Водночас, вищим органом управління Укрексімбанку є Наглядова рада, яка призначається Президентом, КМУ та ВРУ (по 5 чоловік).

    У жовтні 2010 року державна Комісія з координації здійснення заходів, пов’язаних з реалізацією інвестиційних проектів прийняла рішення надати державну допомогу ПрАТ «Завод Напівпровідників» у сумі близько 200 мільйонів гривень. Допомога надалася «для реалізації інноваційного проекту „Створення вертикально-інтегрованої компанії з виробництва фотогальванічної продукції“. На 200 мільйонів гривень заводу напівпровідників було компенсовано суму відсоткових ставок за користування кредитом, який завод кілька місяців тому і отримав у державного „Укрексімбанку“. Комісію очолював саме Андрій Клюєв.

    Завдяки щедрим „інвестиціям“ з державного бюджету та кредитам з державного банку в жовтні 2010 року ПрАТ „Завод Напівпровідників“ випустив першу продукцію полікремнію. А повний цикл виробництва полікремнію завод запустив вже в 2011 році.

    Таким чином, група компаній Актив Солар забезпечила собі за державні гроші гарантований довгостроковий доступ до полікремнію, який, очевидно, використовується для будівництва сонячних електростанцій компанії. Окрім того, Завод Напівпровідників отримав гарантований ринок збуту своєї продукції — новим виробникам сонячної електроенергії доведеться купувати вироблений заводом полікремній задля забезпечення державної вимоги про місцеву складову.

    ПОДАТКОВІ ПІЛЬГИ

    Зелений тариф, багатомільйонні кредити з державних банків, пряма фінансова державна допомога — це далеко не всі державні преференції, якими користуються компанії групи Актив Солар. Відповідно до п. 16 статті 197 Податкового кодексу України та ч.16 п.1 ст. 282 Митного кодексу України від сплати ПДВ та мита звільнено устаткування, обладнання, комплектуючі та матеріали, що використовуються для виробництва сонячної електроенергії.

    Окрім того відповідно до п. 1, 2 ст 158 Податкового кодекcу України, підприємства, що вроваджують проекти з енергоефективності, звільнені від сплати податку на прибуток на 50%. Компанії, що реалізовують на території України обладнання, матеріали та сировину, що використовується для виробництва електроенергії з альтернативних джерел, платять 80% податку з прибутку від таких операцій. Очевидно остання норма найбільш вигідна саме для ПрАТ „Завод Напівпровідників“, який виробляє полікреміній.

    ЗЕМЛЯ

    Сонячні елекстростанцій, які створює Activ Solar GmbH в Україні, будуються на землях, які держава щедро роздає групі пов’язаних новостворених компаній в довгострокову пільгову оренду. Так, в січні 2012 року Рада Міністрів Криму виділила ділянки площею в 336 гектарів на 49 років в оренду вісьмом компаніям на будівництво сонячних електростанцій. Зокрема, в Кіровському районі Криму по 50 га отримали ТОВ „Бора Солар“, Каліпсо Солар»; по 40 га — «Канарі Солар», «Кларіон Солар», «Лєннет Солар». А для будівництва електростанції біля Миколаївки виділено по 40 га для ТОВ «Оріон Солар», «Юпітер Солар», а також 36 га — «Капелла Солар». До речі, остання електростанція вже збудована та включена до проектів Activ Solar, GmbH.

    Окрім того, в квітні 2012, Рада Міністрів Криму виділила ще 540 гектарів землі 17 компаніям для розбудови проектів з виробництва сонячної електроенергії. Назви усіх 17 компаній споріднені, так як містять або слово «солар», або «піві», до яких в парі додаються літери грецького алфавіту або назви планет. Інформація з єдиного державного реєстру підтверджує підозру, що ці фірми входять в групу компаній Актив Солар, так як часто мають ідентичну адресу реєстрації, директора, та однакових засновників, серед яких і Activ Solar Gbmh та/або ТОВ «Актив Солар».

    Призначення більшості виділених земельних ділянок було змінено з земель сільськогосподарського призначення до земель енергетики. Рішення в квітні 2012 року про видачу 23 ділянок загальною площею 646 га для 20 компаній без необхідного обговорення було прийнято Радою Міністрів Криму без необхідного обговорення протягом 2–5 хвилин.

    ПІДКЛЮЧЕННЯ ДО НАЦІОНАЛЬНОЇ МЕРЕЖІ ЗА БЮДЖЕТНІ ГРОШІ

    Держава забезпечує під’єднання об’єктів з виробництва сонячної електроенергії до національної мережі. На це в рамках«державної цільової програми енергоефективності та розвитку сфери виробництва енергоносіїв із відновлюваних джерел енергії та альтернативних видів палива» на 2010–2015 роки передбачено в державному бюджеті сотні мільйонів гривень.

    В 2011 році Міністерство енергетики та вугільної промисловості провело тендер на 69,69 млн гривень на будівництво лінії електропередач 110 кВ СЕС (Сонячна — Арциз) довжиною 1,72 км і пристанційного вузла з відеоохороною по периметру. В Арцизькому районі Одеської області функціонує Дунайська електростенція Activ Solar GmbH. Тендер виграло ТОВ «Зв’язоктехсервіс», співзасновником якого є ТОВ «Де Санктіс-Інвест». Остання компанія, у свою чергу, заснована австрійською фірмою «De Sanctis Holding GmbH», яка контролюється Рейнхардом Прокшем. Загалом, з 2011 до початку 2013 року ТОВ «Зв’язоктехсервіс» виграло державних тендерів на суму 382,32 мільйони гривень саме на підключення обєктів сонячної енергетики групи Activ Solar до державної мережі.

    Нагадаємо, що Рейнхард Прокш, водночас, контролює P&A Corporate Services Trust, який на 100% володіє компанією Activ Solar, GmbH.

    ПРЕЗИДЕНТ У КИТАЇ ЛОБІЮЄ ІНТЕРЕСИ СОНЯЧНОГО БІЗНЕСУ КЛЮЄВА

    3 грудня 2013 президент України Віктор Янукович, не зважаючи на політичну кризу в державі та протести в сотні тисяч осіб, здійснив робочий візит в Китай. За результатами візиту була укладена рамкова угода у сфері альтернативної енергетики між українською ТОВ «Грінтек Енержі», Китайською національною групою корпорацій будівельних матеріалів та Китайською експортно-кредитною страховою корпорацією (SINOSURE). Угодою «визначались основні засади та передумови залучення прямих інвестицій та проектного фінансування з КНР у будівництво та розвиток проектів у галузі відновлюваної енергетики в Україні встановленою потужністю понад 1 ГВт». Очікуєються надходження інвестицій для ТОВ «Грінтек Енерджи» на суму від кількох сотень мільйонів Євро.

    Журналістське розслідування Insider показало зв’язок між цією компанією та рядом компаній з групи «Актив Солар». Зокрема, в історії структури власності «Грінтек Енержі» була компанія з Британських-Віргінських островів (БВО) Merandal Investments, яка свого часу володіла кіпрським офшором Krasolena Investment. Остання зазначається співвласником ряду компаній з групи Актив Солар, включаючи електростанцію Мітяєво Activ Solar. Директором «Грінтек Енержі» з моменту створення по грудень 2011 року був Сергій Колобов, який до того керував компаніями «Краймія Солар 1», «Краймія Солар 2», «Краймія Солар 3», «Краймія Солар 4» та «Краймія Солар 5», на яких оформлено електростанцію «Родниково». Видання наводить ряд інших доказів повязаності компанії Грінтек Енерджі з групою компаній Актив Солар.

    ВИСНОВКИ: ФОРМУЛА УСПІХУ ACTIV SOLAR GMBH

    Якщо коротко підсумувати описані вище факти, то формула успіху австрійської Activ Solar GmbH, фактичними власниками якої є Сергій та Андрій Клюєви, по-простому виглядає так:

    Приватизувати державний завод
    Отримати кредит в державного банку для налагодження на заводі виробництва полікремнію (458 мільйонів Євро)
    Заплатити відсотки по кредиту за рахунок допомоги з державного бюджету (200 млн грн)
    Звільнити завод від обов’язку платити податок на прибуток з продажу полікремнію
    Зареєструвати з 5 десятків компаній-клонів в Україні, які купуватимуть в заводу полікремній для будівництва електростанцій
    Завезти з-за кордону звільнене від митних зборів та ПДВ обладнання для будівництва сонячних електростанцій.
    Взяти в пільгому оренду у держави кілька сотень гектарів земель, попередньо змінивши їх цільове призначення.
    Побудовані електростанції оформити на 3 десятки компаній-клонів, для яких отримати ліцензію на продаж сонячної електроенергії, а відповідно і право на зелений тариф до 2030 року.
    За рахунок держави побудувати лінії електропередач, які підключать усі сонячні електростанцій Activ Solar GmbH до державної мережі. Виграти усі державні тендери на виконання цих робіт.
    Остаточно монополізувати український ринок на наступні 27 років, зобов’язавши всі нові електростанції використовувати місцево вироблені матеріали, устаткування та обладнання для сонячної електроенергії.
    Зробити видимість «закордоннних інвестицій»: оформити усі компанії-клони, які отримуватимуть щороку не менше 1,5 мільярди гривень від держави, на мережу невідомих компаній-прокладок в Австрії, Нідерландах, Люксембурзі, Кіпрі та ряду професійних іноземних юристів-посередників.
    Прибуток, здертий з України і виведений за кордон, використовувати для нових інвестиційних проектів з сонячної енергетики в США, Мексиці, Арабських Еміратах та інших країнах світу.
    Доручити президенту України під час закордонних робочих візитів активно лобіювати нові бізнес-проекти та нові «інвестиції» для Activ Solar.
    І наостанок: якщо ж громадян України така формула успіху для австрійського інвестора з українським коріннями не задовільняє і сотні тисяч людей виходять на масові протести, то розігнати їх силовим шляхом, дискредитувати, залякати, а журналістів побити.

    ЩО РОБИТИ?

    Це лише частина однієї з «бізнес-схем» братів Клюєвих.

    Вся інформація зібрана з відкритих джерел і публічно доступної інформації.

    Очевидно, якщо би правоохоронці почали перевірку цієї схеми і отримали доступ до закритої інформації (банківські транзакції, бухгалтерські первинні документи та ін), то змогли б довести офіційно кримінальний характер цієї бізнес-схеми і кваліфікувати її, як відмивання грошей та зловживання службовим становищем. Як мінімум, можна було би перевірити інформацію, опубліковану в медіа, про надання компаніям з групи Актив Солар на будівництво елекстростанцій ще й кредиту на суму 2,6 мільярди гривень з державного «Ощадбанку».

    Українські правоохоронці цього не зроблять, бо повністю знаходяться під контролем президента та виконавчої вертикалі влади. До того ж, вони зараз страшенно зайняті підготовкою провокацій проти журналістів-розслідувачів та мирних демонстрантів в Україні.

    Проте ми переконані, що для правоохоронців з Австрії, Кіпру, Нідерландів, Люксембургу та США має бути достатньо підстав, щоб порушити кримінальні справи за фактом відмивання грошей.

    По-перше, західні правоохоронці могли би перевірити, звідки новостворені компанії з Австрії, Кіпру, Люксембургу та Нідерландів зі статутним капіталом від 1 до 1000 Євро отримали сотні мільйонів Євро для купівлі контрольних часткок підприємств групи компаній Актив Солар в Україні. Для цього варто лише отримати доступ до первинних фінансових документів усіх офшорок зі структури власності групи Актив Солар.

    По-друге, західні правоохоронці могли би перевірити транзакції між Activ Solar GmbH з її дочірніми компаніями та офшорними компаніями, згаданими вище.

    По-третє, західні правоохоронці могли би звернутися до панаStephane Spedener з Люксембургу,Marcus Jacobus Maria з Нідерландів, Michael George Jeffrey з Великобританії, кіпріотів ΑΡΙΑΔΝΗ ΝΕΟΚΛΕΟΥΣ, ΔΕΣΠΩ ΣΩΚΡΑΤΟΥΣ, ΕΛΈΝΗ ΠΑΠΑΧΡΙΣΤΟΔΟΎΛΟΥ ΨΙΝΤΡΟΥ, ΖΩΗ ΘΩΑΝΝΟΤ та ΠΑΝΑΓΘΩΣΑ ΥΡΘΣΟΦΗ, і звичайно ж Рейнхарда Прокша з Ліхтенштейну. Потрібно запитати у цих «акціонерів», юристів та аудиторів, чому вони не виконують обов’язок ідентифікації клієнта та перевірки джерела його статків. І хто ж є фактичним власником вище зазначених компаній, директорами та/або власниками яких офіційно зазначаються ці особи?

  4. Сонячна орбіта Клюєва
    05 грудня 2011

    Фірма з кооперативу по розбудові януковичського «Межигір’я» протягне електропередачі до сонячних станцій Клюєва в Криму за 70 державних мільйонів.
    В Україні, виявляється, теж є свій дачний кооператив «Озеро». Нагадаємо, що в Росії усі члени цього кооперативу пітерської мерії свого часу різко піднялись на соціальному ліфті після того, як один з «дачників» – Володимир Путін – став президентом Росії.
    Наш кооператив називається «Межигір’я». І це не єдина відмінність. Якщо у Росії голова угрупування зробив добро всім іншим членам, то в Україні навпаки: за право допомогти лідерові треба ще поборотись.
    Зрештою, про те, що благополуччя поводиря України фінансується не з одного кошика свідчить бодай те, що найняті на роботу будівельники дозволяли собі за стародавньою звичкою пиляти половину кошторису. Якщо б це були гроші особисто Віктора Федоровича, то впевнені: суд був швидким і суворим. Так що, швидше за все, гроші сюди надходять з кількох джерел, пов’язаних між собою партійними путами. У таких грошей нема одного хазяїна, тому їх безпечніше розполовинювати.
    Також нема одного господаря і в грошей держбюджету. Але історію з державними грішми, для прикладу, на розвиток сонячної енергії в Криму із приватним «Межигір’ям» пов’язує не тільки відчуття безкарності. Але і ланцюжки фірм-засновників. Наприклад.

    У вересні Міненерговугілля затвердило кошторис робіт і постачання обладнання за проектом «Лінія електропередач 110 кВ СЕС (Сонячна – Арциз) – Арциз та пристанційний вузол (ПС 110 кВ «Сонячна – Арциз»)». Вартість будівництва ЛЕП довжиною 1,72 км і пристанційного вузла з відеоохороною по периметру була оцінена в 69,69 млн грн.
    Відомство Юрія Бойко призначило розпорядником бюджетних коштів держпідприємство «НЕК «Укренерго». Відразу було оголошено тендер, який завершився 18 листопада укладанням угоди з ТОВ «Зв’язоктехсервіс». Згідно з даними «Вісника державних закупівель», вартість угоди склала 68,81 млн грн., тобто державна прокладка поглинула близько мільйона (що, звісно, може бути пов’язано з проектними роботами, а не тим, про що можна подумати).
    Лінія з підстанцією будується під проект будівництва сонячної електростанції, яку планує звести в Криму австрійська компанія «Activ Solar». Перший віце-прем’єр Андрій Клюєв уже не раз заявляв, що не має стосунку до цієї фірми. А його свита взагалі обурюється журналістами, котрі пхають носа до чужої власності.
    Але для деяких інстанцій, наприклад, західноєвропейської юрисдикції, достатньо і непрямих доказів. Андрій Петрович має пам’ятати, як уряд Австрії відмовив його «Укрпідшипнику» і ММК ім.Ілліча Володимира Бойко в придбанні місцевого банку тільки через чутки про репутацію українських бізнесменів.
    Отже деталі новітньої історії такі.
    Реалізація проекту будівництва ЛЕП виконуватиметься в рамках державної цільової програми енергоефективності та розвитку сфери виробництва енергоносіїв із відновлюваних джерел енергії та альтернативних видів палива на 2010-2015 роки. Програмою опікується урядова Комісія інвестиційних проектів, очолювана тим таки Андрієм Клюєвим. Одним із перших рішень Комісії було надання запорізькому «Заводу напівпровідників» допомоги в розмірі 200 мільйонів гривень для реалізації інноваційного проекту «Створення вертикально-інтегрованої компанії з виробництва фотогальванічної продукції». На цю суму заводу мало бути компенсовано суму відсоткових ставок за користування кредитом.
    Довідково. ПАТ «Завод напівпровідників» (м. Запоріжжя) є дочірнім підприємством «Activ Solar» – міжнародної групи компаній зі штаб-квартирою у Відні, що спеціалізується на розробці й виробництві сонячних технологій. Компанія як девелопер реалізує низку проектів із будівництва СЕС у Криму. Зокрема. СЕС у «Охотніково» потужністю 80 МВт і СЕС у «Перово» потужністю 20 МВт. Раніше «Activ Solar» ввела в експлуатацію власну сонячну електростанцію потужністю 7,5 МВт у селі Роднікове (Сімферопольський район, Крим).
    Після того, як інформація про дотацію запорізькому заводу рішенням комісії першого віце-прем’єра Клюєва набула розголосу, уряд екстрено прийняв рішення, яким заборонив розкривати дані про безмитне ввезення до України обладнання, необхідного для розвитку сонячної енергетики.
    Причому це дуже прибуткова справа. Для звичайного споживача електроенергії немає жодної різниці, хто її виробляє. Він її купує по ціні, встановленій Нацкомісією по енергетиці. А от для гуртового «Енергоринку», який і розподіляє енергію, є велика різниця звідки вона надійшла. Якщо середня ціна кВтг електроенергії на оптовому ринку дорівнює 39 коп., то кіловат-година енергії вітру продається по 1,3 грн., а «сонячна» кіловат-година обійдеться в 5,33 грн. Такий підхід введено в Україні в 2009 році і існує в десятках країн світу. Особливе ставлення до електроенергії з екологічно чистих джерел викликане боротьбою з глобальним потеплінням.
    Однак у жодній країні світу немає таких високих тарифів для екологічної енергії. І навряд чи в якій цивільній державі боротьба за екологію могла стати джерелом постійного надприбутку для якого віце-прем’єра.
    Отже ми маємо Клюєва на початку історії про виділення державних коштів і клюєвських австріяків на кінці історії з їх освоєнням бюджетів на розвиток сонячної енергії в Криму. Посередині – ТОВ «Зв’язоктехсервіс», яке і буде споживати будівельний кошторис.
    Засновниками цієї компанії є дніпропетровець Олег Семенко, ТОВ «Енерговугіллявидобування» Миколи Закревського та Вадима Даньярова, а також ТОВ «Де Санктіс-Інвест», засноване австрійською фірмою «Де Санктіс Холдінг Гмбх». Остання фірма нещодавно вже спливала в історії про «віджим» російського олігарха Віктора Вексельберга від Федорівського родовища апатито-ільменітових руд в Житомирській області. Росіянину за часів президента Кучми вдалось розпочати там роботу, але за часів президента Януковича довелось задуматись над продажем цього бізнесу компанії, яка заснована тим самим «Де Санктіс-Інвестом».
    Від «Де Санктісу» йде кілька ланцюжків. Українською дочкою австрійської фірми в 2008 році керував бізнесмен-селебретіз Тимофій Нагорний, екс-чоловік Лілії Подкопаєвої. З 2009 року фірмою керує Гліб Лєшков.
    Він також відомий як директор ТОВ «Ай-Тодор інвест», яке засноване компанією ЗАТ «Розвиток». А це – родинний бізнес Миколи Азарова та його сина Олексія. Доречно буде сказати, що чотири роки тому офіційним засновником ЗАТ «Розвиток» був Вадим Сисюк, який в 2007 році був радником першого віце-прем’єра Азарова, потім пересиджував тимошенківське прем’єрство у кріслі комерційного директора ТОВ «Атлант ікс Менеджмент Груп», а з призначенням Азарова прем’єр-міністром отримав посаду першого заступника Мінсім’ї, молоді та спорту.
    Однак повернімось до австріяків. Головна фірма «De Sanctis Holding GmbH» через кіпрську офшорку «Firma Compaserve Holding GmbH» контролюється юристом з Ліхтенштейну Рейнхардом Прокшем.
    У свою чергу Прокш вже відомий українцям. Він є директором компанії «Blythe (Europe) Ltd», яка через «Euro East Beteiligungs GmbH» володіє компанією «Танталіт», якій належить 129 гектарів «Межигір’я».
    Власником «Blythe (Europe) Ltd», яку очолює Прокш, є компанія із Ліхтенштейну «P&A corporate trust». Цей траст також є засновником «Activ Solar GmbH», директором якого є зять Сергія Клюєва Каве Ертефай. В свою чергу австрійське “Активне сонце” є єдиною компанією по розбудові соянчної енергетики в Україні, якій доз
    Отже весь цей азаров-клюєвський клобук ланцюжків так чи інакше приводить до «Межигір’я». А це дуже нагадає історію пітерського кооперативу «Озеро». В 90-х роках Володимир Путін ще як працівник мерії Санкт-Петербурга квартирував в цьому кооперативі. Тільки у нас неможливо стати сусідом Януковича. Можна лише взяти участь в пайовому фінансуванні дачного кооперативу «Межигір’я». А потім вже й отримувати індульгенції на розпил держбюджету.
    Юрій Ніколов, «Наші Гроші»
    ПОДІЛИТИСЯ В СОЦ. МЕРЕЖАХ

    6
    Share 1

    НАШІ ГРОШІ Друкувати
    Tеги | Будівництво, Енергетика, Янукович

  5. УКРЕКСІМБАНК, що зараз там твориться? Ходять чутки кримінальні провадження відносно членів Правління банку відкрили. Хто, що знає?

Добавить комментарий

Ваш адрес email не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

Читайте также

ДСНС чи МНС

Шановні рятувальники! Ця тема призначена для комплексного обговорення проблем та пропозицій! Хто на вашу думку був би гідний очолити службу?

ДЛЯ ОКПП

Що еліта мовчите? А де прес-служба, а де ця блядь? Показушно-брехлива зі своїм фотоапаратом? Яка вміє тільки про псів писати……

В Україні обговорюють статтю Путіна

На провідному експертному інтернет-телеканалі «UkrLife.TV» методолог, радник Офісу президента і політолог розповіли, що вони думають про висловлювання російського президента у…
НОВОСТИ