Про голову суду Зачепилівського району Харківської області

Про Бойка Г.В.
В даному листі я дозволю собі сказати те, що я думаю про тебе. На такий поступок мене наштовхують обставини, які складаються останнім часом в нашому районі. Ти займаєш посаду з висоти якої є можливість впливати на досить широкий круг проблем в районі. Та якби ж на краще…
Поряд з цим, я тебе відношу до чиновників тієї влади, яка убила В’ячеслава Чорновола, Георгія Гонгадзе, Євгена Кушнарьова, а зараз іде пошук зниклого редактора газети «Новий стиль» Василя Кліментьєва — лідера обласної організації «Партії правозахисту»
Що торкається тебе особисто, то я назву лише ті обставини, в яких я практично не сумніваюся, це є моїм переконанням. Для мене ти є другий колишній депутат Лозинський. В результаті безмірної п’янки та послідуючого закономірного алкогольного запою ти, будучи за кермом свого автомобіля, забрав життя молодого хлопця в с. Руновщина. Колишній прокурор району Божко, допоміг тобі уникнути кримінальної відповідальності за скоєне. Після цього ти «заволодів» тисячами гектарів кращих українських чорноземів. Роботу Зачепилівського районного суду ти підчинив практично повністю своїм особистим інтересам і такий важливий державний орган тобою був фактично «приватизований».
Ти дозволяєш собі їздити на крадених автомобілях. Твої неправосудні рішення скасовуються в апеляційному суді. Ти даєш вказівки суддям щодо рішень, які слід приймати по справі. Раніше ти дозволяв собі двох недільні алкогольні запої в робочий час. Тільки ти в районі додумався купити дружині і невістці дипломи про вищу освіту та влаштував їх на престижні посади в апараті районної державної адміністрації. Тільки ти в районі зміг побудувати двохповерхову хатинку під Харковом із матеріалів розваленої та пограбованої в дітей школи в селищі Зачепилівка. Саме тобі обманним шляхом вдалося заполучити звання почесного громадянина району, а за які заслуги мешканці району не знають. Майже десять років минуло з дня мого осудження Зачепилівським районним судом та ти так і не спромігся пояснити за що саме мені така «честь». Саму справу ти закрив в порушення процесуального законодавства.
Ти дозволяєш собі трактувати Закони України на свій розсуд. Ти дожився до того, що маєш повноваження більші, ніж Президент України. Адже ти можеш безпідставно звільнити депутата районної ради і на його місце «призначити» іншого, угодному саме тобі і виборці тут ні до чого. Ти не живеш, а царюєш на цій території. Нам тільки не все відомо – кому ти платиш данину за цих кріпаків, які поруч з тобою. Я абсолютно впевнений в тому, що без твоєї згоди на розібраній та пограбованій школі ніхто б не наважився взяти бодай одну кирпичину.
Це є далеко не повний перелік твоїх злодіянь, які в даний час, нажаль, залишаються поза увагою багатьох статей карного Кодексу України. Та слід відзначити, що незважаючи на саме такі обставини, душевний біль та сльози багатьох твоїх земляків знаходять шлях до Божої ласки і не пропадають задарма. Проаналізуй стан деяких речей в своїй родині і ти переконаєшся, що все це правда і Божа кара є невідворотною. Ти в своїх неблагочестивих справах зайшов так далеко, що мені навіть важко тобі щось рекомендувати.
Як співається в пісні: « Я не Бог , не ікона. Я живу на землі». Та все ж, наскільки я розумію, на сьогодні в тебе є вихід і він один. Слід покаятися і попросити прощення, залишити прибуткову посаду та серйозно задуматися над долею членів своєї родини. Якщо вона для тебе щось значить. Це не мною придумано. До сьомого коліна твої нащадки «розхльобуватимуть» всі твої гріхи. А їх у тебе вистачило би на багатьох. Ніякі матеріальні статки, добуті нечесним, злочинним шляхом, за рахунок поту, крові та злиденного життя твоїх земляків не дадуть тобі душевного спокою і їх поваги. Людина є істота соціальна. Тому жити в суспільстві і бути від нього незалежним практично неможливо.
Той, вибач, бардак, який чиниться в суді, рай прокуратурі і міліції також підвладний посаді, яку ти займаєш. Та ти не борешся з всім цим злом, а тому в очах зачепилян виглядаєш як головний організатор цього безладу. Прикладів безліч, та в даному листі їх приводити я не бачу жодного сенсу. Тобі все це відомо не гірше за мене. Всьому є початок і всьому є кінець.
Мені дуже б не хотілось, щоб ти розцінив мого листа як результат побоювання за своє життя. Кращі свої роки я вже прожив. Три відверті погрози на свою адресу я вже отримав. Довести твою непричетність і до цієї справи навряд чи кому вдасться.
Жодних сумнівів немає в тому, що саме ти організував написання листів до столиці за «моїм» підписом. Саме ти розтоптав моє конституційне право на право звернення до суду і повернув мою скаргу без розгляду. Якщо ти дозволяєш собі так поводитись зі мною, то що ти робиш із іншими громадянами району? Про це важко навіть подумати.
Біблійна розповідь про гріхопадіння допомагає нам зрозуміти всю трагічну історію людства і його теперішній стан. Вона відкриває нам, що зло увійшло в світ не з волі Божої, а з вини людини, яка віддала перевагу не Божественній заповіді, а диявольському обману. Тому винуватцем гріхопадіння є сама людина. Але падіння ще не є відпадінням: людина може покаятися і цим повернути собі колишню гідність. А коли душа потрапляє під владу тілесних інстинктів, то в життя людини входять хвороби, страждання і скорботи. «Покайтеся, бо наблизилося Царство Небесне» (Мф.3:2) із цих слів почав Свою проповідь Ісус Христос (Мф.4:17). Проповідь Христа стала закликом до радикальної зміни способу думки і способу життя, оновлення розуму і почуттів, відмови від гріховних справ і помислів, преображення людини. Сповідь допомагає людині піднятися і стати на вірний шлях. Покаяння є примиренням з Господом через звернення добрих справ, протилежних колишнім гріхам. Покаяння є очищенням совісті.
Григорію. Настав час зупинитись. Цього вимагають християнські заповіді вік яких обчислюється тисячами років. Так далі жити не можна. Прийде час, коли навіть твої рідні дадуть оцінку твоїм поступкам. На високу оцінку тобі сподіватися не варто. Долари і горілка сьогодні затемнили твій розум і стали не кращою оцінкою твого благополуччя. Знай, що більшість зачепилян користуються дещо іншими оцінками пристойності та поваги до людини твого віку і стану.
Закінчуючи листа висловлю ще таку думку. Коли ти, Григорію, прочитаєш даного листа, то можливо подумаєш – не потрібні мені ваші рекомендації. Це твоє право. Та знай, що мої думки підтримує абсолютна більшість наших земляків з якими мені доводилось спілкуватись.